Всесвітній день читання вголос був започаткований у 2010 році міжнародним освітнім проєктом «LitWorld». Його мета мотивувати дітей, підлітків і дорослих відзначати силу слова і право кожної людини читати і писати. Цей день заохочує людей взяти в руки книгу, знайти аудиторію і читати вголос, демонструючи трансформаційну та креативну силу читання. Крім того, свято надихає до спілкування та обговорення прочитаного з родиною та друзями.

  Читання – це своєрідний, досить складний інтелектуальний процес, коли людина стає залученою в синтез кодів (букв) і аналіз розпізнаваного матеріалу. Цей процес вимагає достатньої посидючості, концентрації уваги, залежно від спрямованості літератури, може вимагати витрат емоцій і почуттів. Читання розвиває мислення в цілому. Попри розвиток цифрових технологій та популярність аудіокниг, читання вголос залишається актуальним. Воно є незамінним інструментом для розвитку особистості та зміцнення соціальних зв’язків.

  Чому корисно читати вголос?

 Для дітей читання вголос є особливо важливим етапом у формуванні мовлення. Воно допомагає їм запам’ятовувати нові слова, розуміти їх значення та правильно будувати речення. Виразне читання з використанням інтонацій дозволяє дитині краще розуміти емоції персонажів і розвивати власний емоційний інтелект. Крім того, слухання текстів тренує концентрацію та слухову пам’ять. Дослідження показують, що діти, яким часто читають вголос, демонструють кращі успіхи в навчанні. Також мають розвинуту уяву та креативне мислення.
Читання вголос дозволяє створити особливу атмосферу довіри між батьками та дітьми. Спільне переживання історій, обговорення подій і персонажів книги допомагають налагодити відкриту комунікацію. Зміцнюють сімейні зв’язки та формують у дитини любов до книг на все життя. Спільне читання книг із партнерами чи друзями стає чудовою формою інтелектуального дозвілля. Воно відкриває можливість для глибоких дискусій, обміну думками та пошуку нових ідей.

  Родинні читання – це не лише чудова можливість провести час з дітьми, а й користь для їхнього когнітивного розвитку. Читання допомагає дитині отримати емоційний досвід, з яким у реальному житті стикатися не обов’язково. Уміння зрозуміти точку зору іншого, його мотиви — дитина психологічно розвивається, поки їй читають.

Під час читання мозок проявляє сильну активність в тих частинах, які пов’язані з розповідним розумінням і візуальними образами.

  Причому, чим більш сприятливе середовище створили для дітей вдома (чим більше їм читали батьки), тим активніше відгукувався мозок на історії. Коли дітям розповідають про єдинорога, який скакав на хмаринці, дитина уявляє хмаринку, малює подумки єдинорога і навіть створює якусь схему його танцю. Для мозку є багато цікавої роботи.
Є наукові дані, які свідчать про сприятливий вплив батьківського читання на поведінку дітей. Воно допомагає знизити ризик розвитку проблем з увагою і гіперактивністю.

 Щоб читання вголос приносило максимальну користь і задоволення, варто дотримуватися кількох простих порад:
– обирайте твори, які відповідають віку, інтересам і рівню розуміння слухачів;
– використовуйте інтонації, щоб передати емоції персонажів і створити яскравий образ подій;
– робіть паузи, щоб обговорити сюжетні повороти або поставити запитання, які заохочують активне слухання;
– для дітей корисно починати з коротких історій або казок із простими сюжетами, поступово переходячи до складніших текстів;
– для дорослих цікавим буде читання поезії, п’єс або філософських текстів, які провокують на роздуми та дискусії.

Матеріал підготувала ст. викладачка кафедри Юрчук Н.А.

Стратегічна ціль 2. Розвиток персоналу
Реалізація в партнерстві з Національним музеєм літератури України проєкту «Наукова освіта та музейна педагогіка – інтерактивний «простір-час» розвитку корпоративної культури працівників ІПО» – 11.06.2025, 18.06.2025.

Стратегічна ціль 4. Дослідження
На Вченій раді Університету Грінченка (протокол № 2 від 27.02.2025) було затверджено наукову тему кафедри «Розвиток компетентності педагогічного партнерства фахівців дошкільної та початкової освіти в системі післядипломної освіти». Кафедра працює над виконанням завдань І етапу дослідження:
1. Проаналізувати та обґрунтувати наукові підходи до вивчення проблеми розвитку та вдосконалення професійної компетентності педагогічного партнерства, підібрати та апробувати відповідний діагностичний інструментарій.
2. Визначити критерії, показники та виявити рівні розвитку компетентності педагогічного партнерства фахівців початкової та дошкільної освіти.
11 листопада 2025 року на кафедрі дошкільної та початкової освіти відбувся науково-методологічний семінар «Теорія і практика партнерства в освіті: методологічні засади та досвід дослідження у воєнний час».

4.1. Публікації у міжнародних наукових виданнях, що входять до наукометричних баз (Web of Science, Scopus).

– Публікації у виданнях, що НЕ входять до наукометричних баз даних Scopus, WoS: ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2 3

На кінець 2025 року кафедра складається з 13-ти НПП за основним місцем роботи та 2-х – за суміщенням.
На засіданні кафедри (протокол № 1 від 09.01.2025 та № 7 від 02.09.2025) затверджено 226 оновлених/сформованих робочих програм навчальних модулів та 2 освітні програми ПК педагогів спеціальності 011 – Освітні, педагогічні науки, 012 – Дошкільна освіта.
Одне із завдань діяльності кафедри – проведення практико-орієнтованої навчальної роботи та впровадження прогресивних технологій із підвищення кваліфікації фахівців дошкільної, початкової, базової середньої освіти спрямованих на розвиток їхніх професійних компетентностей і творчого потенціалу, необхідних для ефективної педагогічної діяльності.
1. Дистанційне навчання. На дистанційні платформі педагоги закладів освіти м. Києва та України проходять навчання за 126 навчальними модулями кафедри (6 розміщені в 2025 році).
2. Очне навчання побудоване на:
а) принципі особистого спілкування слухача курсів і викладачів у ході навчальних занять із фаху за встановленим в Інституті розкладом (обсягом 30 год. 1 кр. ЄКТС – 3 дні). Слухачі курсів бути присутніми на заняттях на базі Інституту під час канікул у закладах освіти (січень, березень, червень, жовтень-листопад)

ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

Процес апробації результатів
теоретичного етапу наукового дослідження кафедри
з проблеми розвитку компетентності педагогічного партнерства
педагогів ЗДО та вчителів початкової школи

«Теорія — це те, що допомагає нам розуміти, що ми робимо»
Альберт Ейнштейн

 На часі можемо говорити про значне просування в питанні теоретичного дослідження проблеми. Опрацьована значна кількість наукових джерел, що дало можливість виокремити та проаналізувати основні поняття, на яких базується явище педагогічного партнерства, зокрема, «партнерство», педагогічне партнерство», «компетентність педагогічного партнерства», «рівноправність», «відповідальність», «довіра», «повага» та ін.; розкрито сучасний стан розвитку компетентності педагогічного партнерства у педагогів; з’ясовано на рівні теорії чинники розвитку досліджуваного феномену та проаналізовано сучасні педагогічні технології розвитку досліджуваного феномену в рамках післядипломної освіти.

 Накопичення значної кількості теоретичного матеріалу з досліджуваної проблеми вимагає його апробації, тобто перевірки та підтвердження достовірності, актуальності та практичної придатності через колективне обговорення на засіданнях кафедри, методологічних семінарах, конференціях різного рівня, що реалізується у вигляді доповідей, тез, статей, публікацій у професійних часописах, виданнях, що індексуються науково-метричними базами Scopus і WoS та тих з них, що входять до переліку фахових, затверджених МОН України.

 При цьому передбачається отримання зворотного зв’язку у вигляді рецензій, критичних оцінок, зауважень та порад від практиків, науковців та інших зацікавлених осіб. Це потрібно для підтвердження актуальності, достовірності та практичної цінності одержаних результатів. Таким чином підвищується довіра до результатів дослідження, що сприяє їх упровадженню та подальшому розвитку. Апробація результатів дослідження допомагає перевести ідеї з теорії в реальність, демонструючи їхню цінність для наукової спільноти та практики.

 Отож, в рамках теоретичного дослідження науковці кафедри скористалися широким арсеналом можливостей для апробації досягнутих результатів на міжнародних, вітчизняних та місцевих наукових, науково-практичних конференціях. І сьогодні можемо познайомитися з науковими статтями, тезами, виступами, що опубліковані в електронних часописах і розміщені в Інституційному репозиторії.
Представлені на конференціях результати наукового дослідження було опубліковано в електронних часописах. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

  День був започаткований 1986 року в США (штат Мічиган).

 За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.

 За іншою версією, свято з’явилося сформувавшись в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Саме в цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку.

 Започатковане у вузькому колі свято спочатку набуло національних масштабів, а пізніше розповсюдилося усім світом.

 Метою свята є привернення уваги до важливості людських стосунків та підтримки позитивних емоцій. За традицією, в цей день люди активно дарують обійми рідним, близьким та колегам, а також влаштовують спільні заходи з обіймами. Міжнародний день обіймів сприяє зміцненню зв’язків між людьми та підтримці духовного здоров’я. Крім того, він популяризує таку важливу тему, як фізичний контакт, і нагадує про те, що іноді все, що потрібно, це просто обійми, особливо у світі, де багато часу ми проводимо перед екранами та мобільними телефонами, та де віртуальне спілкування стає все більш поширеним.

 Що говорять вчені про обійми?

 1. Обійми зменшують стрес та ризик захворювань.
Обійми сприяють зниженню рівня гормону стресу – кортизолу. Дослідження Університету Карнегі-Меллона показало, що існує взаємозв’язок між обіймами та імунною системою людини.
Зокрема, під час дослідження було розглянуто типи хвороб та інфекцій, до яких людина стає більш сприйнятливою через стрес та підвищений рівень кортизолу.
Дослідники виявили, що люди, які частіше обіймалися, рідше хворіли. А у випадку хвороб, їх симптоми були менш інтенсивними, вони також підрахували, що ефект обіймів на 32% пом’якшує стрес. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

Шановні освітяни!

Пропонуємо вашій увазі дайджест січневого календаря-2026:
ВСІ дати січня.

1 січня – День авторського права, день суспільного надбання.
2 січня – День наукової фантастики.
4 січня – Всесвітній день абетки Брайля.
6 січня – День прибирання ялинки.
7 січня – День наставника.
8 січня – Міжнародний день хореографа. День “Пригорни до себе курча“.
10 січня – День скорочення витрат на електроенергію.
11 січня – Міжнародний день “Дякую”.
14 січня – Всесвітній день логіки.
15 січня – День народження Вікіпедії.
16 січня – День вшанування дракона.
17 січня – День дитячих винаходів.
18 січня – День тлумачного словника. Всесвітній день снігу.
20 січня – День Автономної Республіки Крим.
21 січня – Міжнародний день обіймів.
22 січня – День Соборності України.
23 січня – День ручного письма чи день почерку.
24 січня – Міжнародний день переробки мобільних телефонів, Міжнародний день освіти.
26 січня – Міжнародний день без інтернету. Всесвітній день екологічної освіти.
28 січня – Всесвітній день громадської активності, Міжнародний день скорочення викидів CO2, Міжнародний день конструктора «Лего», Міжнародний день захисту персональних даних.
29 січня – День пазла та головоломки.
31 січня – Міжнародний день зебри.

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

 Зимові канікули — чудова нагода для педагогів не лише відпочити, а й зробити крок до власного професійного зростання! Саме тому запрошуємо освітян взяти участь у очних фахових курсах і тренінгах, які відбудуться з 05 по 09 січня 2026 року в Інституті післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

 Фахові курси та тренінги спрямовані на вдосконалення педагогічної майстерності, розвиток сучасних професійних компетентностей і створення простору для взаємного обміну досвідом. Програма поєднує практичні заняття та інтерактивні форми роботи.

  Триденні фахові та тематичні курси розраховані на 30 годин (1 кред. ECTS). Одноденні тренінги, майстер-класи, навчальні модулі розраховані на 10 годин (0,33 кред. ECTS).

 Після завершення навчання учасники отримають сертифікати про підвищення кваліфікації встановленого зразка. Дати, час та адреси проведення занять зазначені в реєстрації. Довідки за тел.: +38 (097) 294-08-73 – Навчальний відділ.

 Фаховий курс для керівників закладів освіти: «Вдосконалюй себе: безперервний особистісний та професійний розвиток керівників ЗЗСО». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок об 11:00.
Місце проведення: Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, вул. Левка Лук’яненка, 13-Б (станція метро «Мінська»)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для педагогічних працівників закладів дошкільної освіти: «Партнерство в розвитку дошкільника: супровід життєдіяльності, емоційний добробут, дослідницька активність». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 14:00
Місце проведення: «Бібліотека на Русанівці», вул. Ентузіастів, 29.
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для вчителів початкових класів, вихователів ГПД: «Інноваційні освітні практики у початковій школі». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 10:00.
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81).
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Психологічний тренінг для педагогів закладів освіти “Кадр тиші: підсвідоме відображення спокою”. Дата проведення: 09.01.2026 р. Початок об 11:00
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Матеріали підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

  З новим роком! Чи вже відвідали головну ялинку країни? Подивіться самі, яка вона цьогоріч висока, ошатна, чепурна, елегантна, пишна. Щороку інша, не схожа на попередні. Кияни та гості вже й не уявляють столиці без такої красуні. А коли вона з’явилася вперше?

  У середині XIX століття ялинка вважалася «німецькою забавою». Її встановлення, прикрашання було поодиноким у окремих сім’ях. Легенда каже, що Мартін Лютер (Німеччина, XVI ст.) прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити сяйво зірок, зробивши її символом Різдва (фото «Мартін Лютер. Гравюра 1860-х років»). Німецькі колоністи привезли звичай до України у XIХ ст. Спочатку зелена красуня з’явилася у маєтках шляхти та містян. А більшість чинили спротив, вбачаючи у такому нововведенні наступ на традиційний український дідух, витіснення його чужоземними традиціями. Кияни довго не сприймали ялинку, віддаючи перевагу різдвяній атрибутиці з «павуками» (солом’яні обереги під стелею) та дідухами, витинанками на вікнах та свічками, прикрасами з паперу (янголи, зірки), які створюють атмосферу українського Різдва без ялинки. Та поступово ялинка ставала бажаною гостею у багатьох будинках, їй раділи і діти, і дорослі. Та це були заможні родини (Ялинка. Михайло Коцюбинський. 1891).

 Перша публічна ялинка в Києві була встановлена у 1878 році в залі Дворянського зібрання (на місці сучасного Будинку профспілок на Майдані Незалежності). Доступ до неї мали діти київської еліти. Святкування з ялинкою проходили в Контрактовому будинку на Подолі, де влаштовували благодійні бали та ярмарки. Найперші фотографії ялинок у Києві здебільшого зафіксували не вуличні святкування, а домашні інтер’єри заможних родин або закриті заходи в гімназіях та клубах.

 Найдавніші знімки датуються кінцем XIX століття. На них можна побачити ялинки, прикрашені справжніми свічками, горіхами та яблуками. Популярними були постановочні святкові листівки, на яких позували кияни біля щедро прикрашених дерев у фотоательє, студіях (фото «Різдвяна листівка зі Львова. 1911»).

 Радянська влада встановлення ялинки оголосила буржуазним і релігійним пережитком (фото «Антирелігійний захід. 1929 рік»). Після тривалої заборони у 1935 році ялинка таки повернулася. Її перетворили на новорічну, а не різдвяну прикрасу, щоб позбутися релігійних асоціацій. Першу радянську новорічну ялинку встановили в Харкові (це місто було столицею УРСР протягом 15 років – з 1919 до 1934). У Києві ця традиція стала масовою з 1936 року. Поступово ялинка зайняла своє місце, символізуючи не так Різдво, як новий рік (фото «Київ. 1947 рік»).

 Локації щороку змінювалися: біля оперного театру, в парках, на Хрещатику (фото «Хрещатик. Вхід у метро. 1961 рік», «Хрещатик. Готель «Москва». 1962 рік, «Хрещатик. Перед пл. Калініна. 1965 рік». Нині це готель «Київ»), біля консерваторії (фото Консерваторія. 1981 рік), у Київському Палаці піонерів (зараз Київський Палац дітей та юнацтва), на Софійській площі (фото «Софійська площа. 1954»). З 1960 р. головна ялинка Києва «переїхала» на площу Калініна (тепер Майдан Незалежності) і закріпилася там на довгі роки.

 Після легалізації свята у 1935 році з’явилися офіційні репортажні знімки, та були вони нерегулярними і не так широко висвітлювали подію. Історія масових фото головної ялинки на головній площі Києва починається з 1950-1960-х років. На них вона виглядала як конусоподібна конструкція, рясно прикрашена паперовими та скляними іграшками.

  Як обирали дерево, що символізувало початок нового року? Роками шукали у лісах найвищу, найкращу ялинку і привозили її до Києва. Ця подія ставала відома всім через розлогі репортажі, що вказували на місце, де росла красуня, її параметри, шлях до Києва і по Києву. Жаль було дивитися, коли її повалену, обрізану везли до тимчасового місця.

 Жива чи штучна? Відмова від встановлення живої головної ялинки в Києві відбувалася поступово. До 2011 будували металеву збірну конструкцію-каркас, яку заповнювали сотнями маленьких живих ялин чи окремими гілками, що й зберігало колекційні зразки дерев-гігантів. Перша штучна ялинка країни починала 2011 рік. Вона мала конусоподібну форму, була прикрашена 3D-ілюмінацією та орнаментами (фото «Майдан Незалежності. 2010 р.»). Напередодні тодішній президент, не знайшовши українського слова, назвав її «йолка», що й стало відомим мемом. Та це іронічне прізвисько трималося недовго, бо наступні роки варіативність конструкцій набувала досконалості, пишності, незвичності й привабливості. З екологічних міркувань та з міркувань зручності монтажу остаточний вибір прийшовся на штучну ялинку і став стандартом для Києва.

 Побачити оригінали цих рідкісних знімків та реконструйовані святкові інтер’єри можна у Музеї історії міста Києва на тематичній виставці «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення».

Головна ялинка України крізь роки: яка вона була
Тематична виставка «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення»
Якими були головні ялинки країни періоду 2020-2023 року

Матеріал підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.

Шановні колеги!

Пропонуємо вам реєстр робочих програм модулів кафедри для фахівців ЗДО.
Пропонуємо вам реєстр робочих програм модулів кафедри для фахівців початкової школи.

  У цифрову епоху, коли стрімко зростає швидкість інформаційного потоку, а яскравий візуальний контент дедалі частіше витісняє зосереджене читання книги, проблема розвитку читацької грамотності постає особливо гостро. Адже зменшення інтересу дітей до художніх і пізнавальних текстів поступово позначається на здатності тримати увагу, розуміти прочитане та критично осмислювати інформацію. Результати вітчизняних і міжнародних досліджень сигналізують про потребу оновлення підходів до навчання читання й переорієнтацію їх на розвиток читацької грамотності як багатовимірної компетенції.
В сучасних реаліях, позначених війною та щоденними викликами, інтерес до читання української книги та вміння критично працювати з текстами набуває суспільного значення.
Учням початкової школи важливо вчитися ставити запитання, розмірковувати над змістом, помічати авторську позицію. Водночас книга – це розвиток уяви, асоціативного мислення, емоційного інтелекту і допомога у власному самовираженні.
Інтерактивні вправи, творчі завдання, діалогічне й рефлексивне читання створюють умови для формування стійкої читацької мотивації та позитивного ставлення до книги як до джерела знань, досвіду й внутрішнього зростання.
Практичні шляхи розвитку читацької грамотності були ґрунтовно представлені на вебінарі 11 грудня 2025 року. Також була надана інформація про Національний тиждень читання літератури для дітей, організований Українським інститутом книги. Він проходить 4-14 грудня 2025 під гаслом “Тепло книжкової родини”.

Презентація Цибульської С.М. “Формування і розвиток читацької грамотності учнів початкової школи”
УІК “Каталог української дитячої літератури 2025 року”

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Цибульська С.М.