Сучасна дитина щодня переживає десятки емоцій — від радості й захоплення до тривоги, образи чи розгубленості. Та чи вміємо ми, дорослі, навчити її розпізнавати власні почуття, керувати ними й побудувати здорові стосунки з іншими? Початкова школа має стати надійним навігатором, який допоможе дітям не загубитися у світі переживань, а перетворить їх на ресурс для розвитку.
Важливою ознакою професійної компетентності сучасного педагога є здатність впроваджувати соціально-емоційне навчання (СЕН). Адже воно сприяє гармонійному розвитку особистості дитини, її емоційній стійкості, а також формуванню комунікативних навичок і здатності до ефективної взаємодії.
У процесі соціально-емоційного навчання учні вчаться розпізнавати власні емоції, керувати поведінковими реакціями, будувати позитивні стосунки з однолітками та дорослими, відповідально ухвалювати рішення й швидко залагоджувати суперечки.
В умовах війни та тривалого стресу, яких зазнають українські діти, соціально-емоційне навчання набуває особливого, стратегічного значення, перетворюючись із допоміжного інструменту на фундаментальну умову збереження ментального здоров’я учнів. 
Воєнні події, вимушене переміщення, повітряні тривоги та загальна невизначеність призводять до потужного деструктивного впливу на психологічне благополуччя, емоційний стан та навчальну мотивацію учнів. За цих умов заклад освіти має трансформуватися у безпечний простір підтримки, прийняття та розуміння. Саме тому впровадження соціально-емоційного навчання (СЕН) набуває сьогодні стратегічного значення, перетворюючись із допоміжного інструменту на фундаментальну умову збереження ментального здоров’я українських дітей.
Соціально-емоційне навчання сприяє розвитку емпатії — здатності розуміти почуття інших людей і співпереживати їм. Завдяки цьому діти вчаться поважати одне одного, надавати підтримку друзям у складних ситуаціях, проявляти доброзичливість і толерантність. Формування таких якостей є важливою умовою створення згуртованого класного колективу, в якому панують взаємодовіра, співпраця та взаємоповага. ДЕТАЛЬНІШЕ >>
Це тиждень, коли ми не лише підвищуємо рівень обізнаності про безбар’єрність та коректну комунікацію, формуємо позитивне ставлення до безбар’єрності як суспільної норми через конкретні слова та взаємоповагу, а й змінюємо ставлення до безперешкодного простору для кожного з нас.
29 квітня 2026 року у Всеукраїнський день футболу доцентка кафедри дошкільної та початкової освіти – Марина Шопіна та завідувачка кафедри дошкільної та початкової освіти – Людмила Меленець провели вебінар з теми, яка зацікавила педагогів закладів дошкільної освіти напередодні літа та з акцентом на особливостях проведення командних ігор за участю дітей з особливими освітніми потребами. Як зазначено в Державному стандарті дошкільної освіти (2025) метою фізкультурного освітнього напряму є зміцнення здоров’я дитини, формування у дитини розуміння важливості руху, стійких життєво необхідних рухових умінь та навичок, розвиток рівноваги, витривалості, координації та гнучкості, великої та дрібної моторики, оволодіння дитиною вправами та іграми спортивного характеру.
Слухачі вебінару впевнилися в тому, що спортивні ігри та вправи значно збагачують рухову активність дітей, розвивають їхні фізичні та певною мірою формують лідерські якості. Особливо в умовах міста та з використанням можливостей мегаполісу сучасні дошкільники за допомогою батьків та педагогів можуть бути залучені як до розвивальних/логічних, так і до активних/спортивних командних ігор.
08 квітня 2026 року вчитель початкових класів столичного Ліцею № 179 Людмила Мальованна взяла участь у роботі ІІІ Міжнародного науково-практичного онлайн-форума «Педагог ХХІ століття: професійний та особистісний розвиток». На секції «Педагог закладу дошкільної освіти та початкової школи в просторі партнерства» Людмили Миколаївна поділилася досвідом 14-річної роботи в інклюзивному класі.
Це діти з обмеженими можливостями, але не з обмеженими правами! Даний принцип є головним в ментально здоровому світі: бо соціалізація передбачає прийняття. Важливо зосередитися на сильних сторонах і талантах дитини з особливостями розвитку. Для дітей з ООП, на думку Людмили Миколаївни, мають бути створені комфортні умови для навчання й розвитку. Центральне місце в такій роботі займає керуючий контроль – навчити дитину виконувати інструкції, досягати успіху і свідомо керувати своїми емоціями і вчинками.
Синдром Дауна – це не хвороба, а генетична особливість, яка не заважає жити повноцінним життям, навчатися, працювати та досягати мрій.
Джеймі Брюер – американська акторка із синдромом Дауна стала відомою завдяки своїй грі в популярному серіалі “Американська історія жахів”. Також вона пробувала себе як модель: 2015 року дівчина взяла участь на тижні високої моди в Нью-Йорку і пройшлася подіумом у вбранні від дизайнерки Керрі Гаммер.
Богдан Кравчук – перший українець із синдромом, який здобув вищу освіту. Із серпня 2019 року хлопець працює за фахом – у музеї освіти Волинського інституту післядипломної освіти. Шлях юнака до омріяної професії був складним, але, як виявилося, реальним.
Тім Гарріс – хлопець зі штату Нью-Мексико став відомим завдяки закладу Tim’s Place, який називають “найдружелюбнішим рестораном у світі”. Девіз його закладу: “Сніданки! Ланчі! Обійми!”. З 2010 року Гарріс встиг особисто обійняти понад 60 тисяч осіб. “Обійми Тіма” входять у меню, вони вважаються “фірмовим блюдом” ресторатора і до того ж безкоштовні. 
Реймонд Ху – чоловік став відомим завдяки своїм творчим здібностями. Використовуючи китайську методику, він малює тушшю і аквареллю на рисовому папері. Картини Реймонда дуже популярні – їх навіть продають на різних аукціонах.
За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.
Психологічний вебінар з такою назвою відбувся 19 червня 2025 року. Відповідальними за його проведення були доцентка кафедри Галина Смольникова та старша викладачка кафедри Ірина Санковська.
На завершення 2-годинного вебінару учасники пройшли опитування на онлайн-платформі Mentimeter – сервісі для створення інтерактивних презентацій та опитів. Відповідно до результатів – активності під час заходу були визнані як “цікаві та корисні” й такі, що “змусили замислитися”.
