Сучасний світ вимагає від освіти виховання особистості, здатної до самореалізації без обмежень застарілими стереотипами. Наразі живемо в час швидких змін: суспільство поступово відходить від жорсткого поділу професій та соціальних ролей на «суто чоловічі» або «суто жіночі». Все частіше традиційні статеворольові взаємини «не спрацьовують» і життя вимагає від особистості здатності долати нові горизонти за рамками власної статі.
Як відомо, у віці до 7 років будується первинний «фундамент» особистості: у дитини закладаються базові уявлення про себе, свої можливості, рівень домагань. І саме в цей період дитина набуває купу поведінкових стереотипів: від штучного обмеження («хлопчики не плачуть», «дівчатка так не роблять»), які блокують розвиток природних талантів, емоційного інтелекту та лідерських якостей малюків, до позбавлення можливостей займатися тим, що наразі дитину цікавить. І чим старша дитина, тим більше вона обростає уявленнями, що і як вона має робити і якою має бути відповідно своєї статі. Саме тут і виникає конфлікт між традиційно усталеними нормами статево-відповідної поведінки і прагненням особистості реалізувати себе в нетрадиційній сфері. Родина, заклад освіти мають сприяти розвитку індивідуальних можливостей і рис дітей, створювати умови для їхньої самореалізації, незалежно від статі та упереджень; для цього батьки, педагогічний колектив мають володіти ґендерною чутливістю та ґендерним підходом у вихованні та навчанні.
Україна чітко тримає курс на європейські цінності, де ґендерна рівність є основою прав людини. На це орієнтує Конституція України – Основний Закон держави, де стаття 24 прямо проголошує рівність громадян перед законом і забороняє будь-які обмеження чи привілеї, зокрема за ознакою статі, статті 21 та 51 додатково гарантують рівність у гідності, правах та укладанні шлюбу. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.) — спеціалізований закон, метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства та ліквідація ґендерної дискримінації. У принципах реалізації Базового компонента дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти) (2021 р.) проголошуються загальні демократичні принципи суспільного життя: рівний доступ до якісної дошкільної освіти кожній дитини, освіти без дискримінації за будь-якими ознаками. Професійні стандарти вихователя ЗДО та вчителя початкової школи вимагають створення безбар’єрного та інклюзивного освітнього простору, вільного від будь-якої дискримінації.
Педагоги та педагогині закладів освіти – це не просто транслятори знань, а фахівці, які усвідомлено уникають ґендерних стереотипів у щоденному спілкуванні з вихованцями, організовують спільну ігрову та дослідницьку діяльність, де кожна дитина може спробувати себе в будь-якій ролі, помічають та розвивають індивідуальні нахили дівчаток і хлопчиків, незалежно від їх біологічної статі.
Саме тому питання ґендерного виховання молодших школярів та дітей дошкільного віку в контексті професійної компетентності педагогів ЗДО та вчителів початкової школи сьогодні є одним із важливих для наукового-педагогічного персоналу кафедри. У зв’язку з цим, на кафедрі дошкільної та початкової освіти була розроблена робоча програма навчального модуля під назвою «Виховання без упереджень: протидія та запобігання ґендерним стереотипам удома і в закладі освіти», спрямована на розвиток ґендерної компетентності та ґендерної чутливості педагогів/педагогинь закладів дошкільної та початкової освіти, батьків вихованців в умовах реформування національної системи освіти.
Дятленко Н.М. Програма навчального модуля “Виховання без упереджень: протидія та запобігання ґендерним стереотипам удома і в закладі освіти”.
Матеріали підготувала доцентка кафедри Дятленко Н.М.
Важливою ознакою професійної компетентності сучасного педагога є здатність впроваджувати соціально-емоційне навчання (СЕН). Адже воно сприяє гармонійному розвитку особистості дитини, її емоційній стійкості, а також формуванню комунікативних навичок і здатності до ефективної взаємодії.
Це тиждень, коли ми не лише підвищуємо рівень обізнаності про безбар’єрність та коректну комунікацію, формуємо позитивне ставлення до безбар’єрності як суспільної норми через конкретні слова та взаємоповагу, а й змінюємо ставлення до безперешкодного простору для кожного з нас.
29 квітня 2026 року у Всеукраїнський день футболу доцентка кафедри дошкільної та початкової освіти – Марина Шопіна та завідувачка кафедри дошкільної та початкової освіти – Людмила Меленець провели вебінар з теми, яка зацікавила педагогів закладів дошкільної освіти напередодні літа та з акцентом на особливостях проведення командних ігор за участю дітей з особливими освітніми потребами. Як зазначено в Державному стандарті дошкільної освіти (2025) метою фізкультурного освітнього напряму є зміцнення здоров’я дитини, формування у дитини розуміння важливості руху, стійких життєво необхідних рухових умінь та навичок, розвиток рівноваги, витривалості, координації та гнучкості, великої та дрібної моторики, оволодіння дитиною вправами та іграми спортивного характеру.
Слухачі вебінару впевнилися в тому, що спортивні ігри та вправи значно збагачують рухову активність дітей, розвивають їхні фізичні та певною мірою формують лідерські якості. Особливо в умовах міста та з використанням можливостей мегаполісу сучасні дошкільники за допомогою батьків та педагогів можуть бути залучені як до розвивальних/логічних, так і до активних/спортивних командних ігор.
08 квітня 2026 року вчитель початкових класів столичного Ліцею № 179 Людмила Мальованна взяла участь у роботі ІІІ Міжнародного науково-практичного онлайн-форума «Педагог ХХІ століття: професійний та особистісний розвиток». На секції «Педагог закладу дошкільної освіти та початкової школи в просторі партнерства» Людмили Миколаївна поділилася досвідом 14-річної роботи в інклюзивному класі.
Це діти з обмеженими можливостями, але не з обмеженими правами! Даний принцип є головним в ментально здоровому світі: бо соціалізація передбачає прийняття. Важливо зосередитися на сильних сторонах і талантах дитини з особливостями розвитку. Для дітей з ООП, на думку Людмили Миколаївни, мають бути створені комфортні умови для навчання й розвитку. Центральне місце в такій роботі займає керуючий контроль – навчити дитину виконувати інструкції, досягати успіху і свідомо керувати своїми емоціями і вчинками.
Синдром Дауна – це не хвороба, а генетична особливість, яка не заважає жити повноцінним життям, навчатися, працювати та досягати мрій.
Джеймі Брюер – американська акторка із синдромом Дауна стала відомою завдяки своїй грі в популярному серіалі “Американська історія жахів”. Також вона пробувала себе як модель: 2015 року дівчина взяла участь на тижні високої моди в Нью-Йорку і пройшлася подіумом у вбранні від дизайнерки Керрі Гаммер.
Богдан Кравчук – перший українець із синдромом, який здобув вищу освіту. Із серпня 2019 року хлопець працює за фахом – у музеї освіти Волинського інституту післядипломної освіти. Шлях юнака до омріяної професії був складним, але, як виявилося, реальним.
Тім Гарріс – хлопець зі штату Нью-Мексико став відомим завдяки закладу Tim’s Place, який називають “найдружелюбнішим рестораном у світі”. Девіз його закладу: “Сніданки! Ланчі! Обійми!”. З 2010 року Гарріс встиг особисто обійняти понад 60 тисяч осіб. “Обійми Тіма” входять у меню, вони вважаються “фірмовим блюдом” ресторатора і до того ж безкоштовні. 
Реймонд Ху – чоловік став відомим завдяки своїм творчим здібностями. Використовуючи китайську методику, він малює тушшю і аквареллю на рисовому папері. Картини Реймонда дуже популярні – їх навіть продають на різних аукціонах.
За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.
