День був започаткований 1986 року в США (штат Мічиган).
За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.
За іншою версією, свято з’явилося сформувавшись в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Саме в цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку.
Започатковане у вузькому колі свято спочатку набуло національних масштабів, а пізніше розповсюдилося усім світом.
Метою свята є привернення уваги до важливості людських стосунків та підтримки позитивних емоцій. За традицією, в цей день люди активно дарують обійми рідним, близьким та колегам, а також влаштовують спільні заходи з обіймами. Міжнародний день обіймів сприяє зміцненню зв’язків між людьми та підтримці духовного здоров’я. Крім того, він популяризує таку важливу тему, як фізичний контакт, і нагадує про те, що іноді все, що потрібно, це просто обійми, особливо у світі, де багато часу ми проводимо перед екранами та мобільними телефонами, та де віртуальне спілкування стає все більш поширеним.
Що говорять вчені про обійми?
1. Обійми зменшують стрес та ризик захворювань.
Обійми сприяють зниженню рівня гормону стресу – кортизолу. Дослідження Університету Карнегі-Меллона показало, що існує взаємозв’язок між обіймами та імунною системою людини.
Зокрема, під час дослідження було розглянуто типи хвороб та інфекцій, до яких людина стає більш сприйнятливою через стрес та підвищений рівень кортизолу.
Дослідники виявили, що люди, які частіше обіймалися, рідше хворіли. А у випадку хвороб, їх симптоми були менш інтенсивними, вони також підрахували, що ефект обіймів на 32% пом’якшує стрес.
2. Обійми можуть зміцнити здоров’я серця.
В одному дослідженні вчені розділили 200 дорослих на дві групи.
Романтичні партнери першої групи тримались за руки протягом 10 хвилин, а потім обіймались протягом 20 секунд. Пари іншої групи сиділи мовчки 10 хвилин 20 секунд.
Учасники першої групи мали знижений рівень артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, ніж друга група. Вчені прийшли до висновку, що такі ніжні контакти, як обійми можуть бути корисними для здоров’я серця.
3. Обійми допомагають зменшити страхи.
Вчені виявили, що дотик може зменшити тривожність у людей з низькою самооцінкою.
Люди, схильні відчувати страх за своє життя та боязнь смертності, змогли знайти певне почуття безпеки завдяки міжособистісному дотику, включаючи обійми.
4. Обійми допомагають налагодити спілкування.
Обійми вивільнюють окситоцини у мозку природним чином, допомагаючи зв’язувати та зміцнювати стосунки між людьми.
В ході одного з досліджень вчені виявили, що людина здатна висловити багато емоцій за допомогою дотику до іншої людини. Серед емоцій виражених обіймами та іншими видами дотиків можуть бути гнів, страх, огида, любов, вдячність, щастя, смуток та симпатія. Обійми дозволяють обмінюватися почуттями в біоенергетичному полі, генерованому серцем, змушуючи співчувати іншій людині. Це формує більш міцну довіру між людьми, ніж якщо б вони просто розмовляли.
Але що робити, якщо поруч немає людини, яка може обійняти?
Допоможуть самообійми. Можна прикласти власні долоні до серця, живота, погладити себе по руці. Можна обійняти себе руками та погладити або легкими ритмічними поплескуваннями постукати себе по плечах, відчуваючи власні межі: “де я починаюся і де закінчуюся”. Ритмічні рухи та дотики концентрують увагу на тілі, відволікаючи від тривожних думок. Вчені виявили, що обійми – навіть, якщо це плюшевий ведмедик – допомагають заспокоїти внутрішні страхи. Міжособистісний дотик – настільки потужний механізм, що навіть предмети, які можуть імітувати дотик іншої людини, допомагають прищепити відчуття спокою та безпеки.
Люди як правило не замислюються над тим, скільки разів на день вони здійснюють акт обіймів. Проте є певна квота, яка допомагає нам зростати та розвиватися. На думку вчених, щоденні обійми від 3 до 8 разів зміцнюють імунну систему та психіку, а більше 8 разів – дозволяють людині відчути себе у безпеці. Для розвитку ж потрібно до 12 обіймів. Здається, що це занадто багато, але ми можемо досягати цих результатів, навіть не замислюючись. Просто необхідно використовувати кожну нагоду для обіймів – обіймати своїх дітей, коханих, рідних, колег та знайомих.
Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Юрчук Н.А.
Зимові канікули — чудова нагода для педагогів не лише відпочити, а й зробити крок до власного професійного зростання! Саме тому запрошуємо освітян взяти участь у очних фахових курсах і тренінгах, які відбудуться з 05 по 09 січня 2026 року в Інституті післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
У середині XIX століття ялинка вважалася «німецькою забавою». Її встановлення, прикрашання було поодиноким у окремих сім’ях. Легенда каже, що Мартін Лютер (Німеччина, XVI ст.) прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити сяйво зірок, зробивши її символом Різдва (фото «Мартін Лютер. Гравюра 1860-х років»). Німецькі колоністи привезли звичай до України у XIХ ст. Спочатку зелена красуня з’явилася у маєтках шляхти та містян. А більшість чинили спротив, вбачаючи у такому нововведенні наступ на традиційний український дідух, витіснення його чужоземними традиціями. Кияни довго не сприймали ялинку, віддаючи перевагу різдвяній атрибутиці з «павуками» (солом’яні обереги під стелею) та дідухами, витинанками на вікнах та свічками, прикрасами з паперу (янголи, зірки), які створюють атмосферу українського Різдва без ялинки. Та поступово ялинка ставала бажаною гостею у багатьох будинках, їй раділи і діти, і дорослі. Та це були заможні родини (Ялинка. Михайло Коцюбинський. 1891).
Радянська влада встановлення ялинки оголосила буржуазним і релігійним пережитком (фото «Антирелігійний захід. 1929 рік»). Після тривалої заборони у 1935 році ялинка таки повернулася. Її перетворили на новорічну, а не різдвяну прикрасу, щоб позбутися релігійних асоціацій. Першу радянську новорічну ялинку встановили в Харкові (це місто було столицею УРСР протягом 15 років – з 1919 до 1934). У Києві ця традиція стала масовою з 1936 року. Поступово ялинка зайняла своє місце, символізуючи не так Різдво, як новий рік (фото «Київ. 1947 рік»).
Локації щороку змінювалися: біля оперного театру, в парках, на Хрещатику (фото «Хрещатик. Вхід у метро. 1961 рік», «Хрещатик. Готель «Москва». 1962 рік, «Хрещатик. Перед пл. Калініна. 1965 рік». Нині це готель «Київ»), біля консерваторії (фото Консерваторія. 1981 рік), у Київському Палаці піонерів (зараз Київський Палац дітей та юнацтва), на Софійській площі (фото «Софійська площа. 1954»). З 1960 р. головна ялинка Києва «переїхала» на площу Калініна (тепер Майдан Незалежності) і закріпилася там на довгі роки.
У цифрову епоху, коли стрімко зростає швидкість інформаційного потоку, а яскравий візуальний контент дедалі частіше витісняє зосереджене читання книги, проблема розвитку читацької грамотності постає особливо гостро. Адже зменшення інтересу дітей до художніх і пізнавальних текстів поступово позначається на здатності тримати увагу, розуміти прочитане та критично осмислювати інформацію. Результати вітчизняних і міжнародних досліджень сигналізують про потребу оновлення підходів до навчання читання й переорієнтацію їх на розвиток читацької грамотності як багатовимірної компетенції. 
Практичні шляхи розвитку читацької грамотності були ґрунтовно представлені на вебінарі 11 грудня 2025 року. Також була надана інформація про Національний тиждень читання літератури для дітей, організований Українським інститутом книги. Він проходить 4-14 грудня 2025 під гаслом “Тепло книжкової родини”.
Виховувати свідоме ставлення до довкілля, розвивати пізнавальний інтерес, дослідницькі навички й бажання діяти відповідально.
