Частина 1. З історії питання. Від ідеї до гуманістичної системи

 Вальдорфська педагогіка — напрям альтернативної освіти, що базується на антропософії та цілісному розвитку дитини (розум, почуття, воля). Ця гуманістична система освіти заснована Рудольфом Штайнером, австрійським філософом, вченим, художником.

  У 1919 році Рудольф Штайнер як лектор був запрошений до працівників сигаретної фабрики «Вальдорф-Асторія» в Штутгарті (Німеччина). Ця зустріч стала значною подією і справила неабияке враження на господаря фабрики, Еміля Мольта. Як результат, він попросив Штайнера заснувати та очолити школу для дітей працівників фабрики. Домовленість про своєрідний освітній експеримент була досягнута на таких умовах:
– школа має давати повну 12-річну освіту і бути відкрита для всіх дітей;
– разом з хлопчиками навчатимуться і дівчатка, що та той час було незвичним;
– провідна роль в управлінні школою належить вчителям. Адміністрування мінімальне. Такі собі елементи самоконтролю і самоуправління.

  Після навчання вчителів, Вільна вальдорфська школа відкрилася 7 вересня 1919 року. Назву «вальдорфська» педагогіка здобула від назви тютюнової фірми Мольта, однак з часом поширилася і назва «штайнерівська», на ім’я духовного засновника освітньої системи.
 Концептуальні основи вальдорфської педагогіки.

  Концепція вальдорфської педагогіки робить акцент на творчості, мистецтві, практичних навичках та емоційному комфорті дитини, на активному використанні технологій, уникаючи ранньої інтелектуалізації та будь-яких оцінок. Автор нетрадиційної системи виховання й навчання Рудольф Штейнер був переконаний, що людина є частиною всесвіту, розум – частина його цілісної системи. Розвивати і використовувати розум Людині потрібно для духовного саморозвитку та пізнання зв’язків і знаків світ. Підсумком роздумів філософа стало створення антропософії, теорії, що поєднує елементи філософії, духовності та науки, ставлячи людину в центр космічної еволюції (антропос – людина, софія – мудрість). В основі питання – вчення про духовний розвиток людини, що враховує вікові ритми розвитку дитини (періоди по 7 років). На цій основі вальдорфська педагогіка акцентує увагу на художньому розвитку, ритмічних іграх, пізнанні через досвід, навчанні через почуття та дію, що, за Штайнером, формує вільну особистість.

  Так виникла ідея створення нової школи, коли постало питання про новий підхід до виховання, який би не копіював старі зразки, а відповідав потребам часу. Педагогіка швидко здобула популярність, школи почали відкриватися в інших містах Німеччини та за кордоном. За часів нацизму у Німеччині вальдорфські школи були закриті, оскільки їхній вільний підхід суперечив ідеології під час Другої світової війни. Після війни освітня система почала активно відновлюватися, поширюючись по всьому світу як один із провідних альтернативних методів освіти. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

 Синдром Дауна – це не хвороба, а генетична особливість, яка не заважає жити повноцінним життям, навчатися, працювати та досягати мрій.

  Синдром Дауна зустрічається з частотою приблизно 1 на 700–1000 новонароджених у світі. В Україні щороку народжується понад 400 дітей з цією генетичною особливістю. Ймовірність не залежить від раси чи способу життя батьків, але зростає з віком матері (наприклад, 1 до 350 у віці 35 років). Раніше люди з синдромом Дауна рідко доживали до 30 років, але завдяки покращенню медичної допомоги їхня середня тривалість життя збільшилася до 60–70 років.

 Синдром Дауна спричиняє затримку інтелектуального розвитку, проте, спеціальні заняття із раннього втручання, реабілітація, інклюзивне освітнє середовище допомагають дітям із синдромом Дауна покращити фізичні та інтелектуальні здібності. Так, деякі люди із синдромом Дауна потребують регулярного догляду інших, проте вони можуть також бути більш незалежними, інтегрованими в суспільство, можуть працювати, займатися творчістю, мати речі, які їм подобаються чи не подобаються тощо. Коли ви говорите про людину з синдромом Дауна, не вживайте такі слова як «даун», «дауня» – це неправильно, адже таким чином ми акцентуємо на одній ознаці, а не на людині. Краще за все говорити просто — людина/дитина із синдромом Дауна.

 Люди із синдромом Дауна — це творчі та талановиті особистості, які досягають успіхів у мистецтві, спорті та професійній діяльності.

  Серед відомих:

Пабло Пінеда – відомий іспанський актор став першим жителем Європи із синдромом Дауна, який отримав університетську освіту. Багато його знають як актора, який зіграв у фільмі “Я теж”. 2009 року він отримав нагороду “Срібну мушлю” на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні за головну чоловічу роль.

 Меделін Стюарт – австралійська відома модель із синдромом Дауна стала популярна 2015 року, коли дебютувала на модному подіумі. Дівчині активно пропонують рекламувати одяг, косметику і сумки. Крім цього, вона також бере участь у модних показах і фотосесіях для журналів.

 Рональд Дженкінс – чоловік відомий у всьому світі як успішний композитор і музикант. З 2003 року під псевдонімом “Big Cheez” він почав публікувати свої композиції в мережу. Нині він є зіркою YouTube.
Джеймі Брюер – американська акторка із синдромом Дауна стала відомою завдяки своїй грі в популярному серіалі “Американська історія жахів”. Також вона пробувала себе як модель: 2015 року дівчина взяла участь на тижні високої моди в Нью-Йорку і пройшлася подіумом у вбранні від дизайнерки Керрі Гаммер.
Богдан Кравчук – перший українець із синдромом, який здобув вищу освіту. Із серпня 2019 року хлопець працює за фахом – у музеї освіти Волинського інституту післядипломної освіти. Шлях юнака до омріяної професії був складним, але, як виявилося, реальним.

Карен Гаффні – дівчина стала першою людиною із синдром Дауна, яка змогла переплисти Ла-Манш, попри паралізовану ногу. Також за плечима відомої спортсменки кілька рекордів: вона стала золотою медалісткою Паралімпійських ігор. Крім того, вона також стала доктором Університету Портленда. Карен займається благодійністю, керує організацією, яка допомагає в адаптації дітей з обмеженими можливостями, зокрема із синдромом Дауна.

Паскаль Дюкенн – хлопець із Бельгії відомий всьому світу як актор театру і кіно, крім цього, актору давали нагороду за найкращу чоловічу роль на Канському кінофестивалі, і він став командором ордена Корони (по суті – лицарем). Такої честі його удостоїв король Бельгії.

Мелані Сегард – дівчина із синдромом Дауна стала популярною завдяки своїй цілі: вона мріяла стати ведучою прогнозу погоди на телебаченні. У Facebook вона розгорнула кампанію і просила власників телеканалів дати їй можливість з’явитися на екрані.

Тім Гарріс – хлопець зі штату Нью-Мексико став відомим завдяки закладу Tim’s Place, який називають “найдружелюбнішим рестораном у світі”. Девіз його закладу: “Сніданки! Ланчі! Обійми!”. З 2010 року Гарріс встиг особисто обійняти понад 60 тисяч осіб. “Обійми Тіма” входять у меню, вони вважаються “фірмовим блюдом” ресторатора і до того ж безкоштовні.

Паула Саж – дівчина із Шотландії стала відома в усьому світі завдяки британському фільму “Після життя”. Паула зіграла роль у кінострічці і отримала премію BAFTA в категорії “Найкращий дебют у кіно”. Також дівчина перебуває в двох міжнародних фондах, які надають юридичну підтримку.

 Реймонд Ху – чоловік став відомим завдяки своїм творчим здібностями. Використовуючи китайську методику, він малює тушшю і аквареллю на рисовому папері. Картини Реймонда дуже популярні – їх навіть продають на різних аукціонах.

21 березня на підтримку людей із синдромом Дауна люди в усьому світі долучаються до флешмобу із різнокольоровими непарними шкарпетками, фотографуються та виставляють фото у соцмережах.
Підтримайте людей із синдромом Дауна:
– одягніть яскраві шкарпетки, щоб привернути увагу до важливості інклюзії;
– поділіться історіями та фактами, щоб розвінчувати міфи;
– підтримуйте ініціативи, які сприяють соціалізації та розвитку людей із синдромом Дауна.

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри
Юрчук Н.А.

                                                     Шановні освітяни!

Пропонуємо вашій увазі дайджест березневого календаря-2026:
ВСІ дати березня.

1 березня – Міжнародний місяць ідей, День компліменту
3 березня – Міжнародний день письменника, Всесвітній день збереження дикої природи
4 березня – День винайдення мікрофона, Міжнародний день
5 березня – День дослідження значення вашого імені, Всесвітній день енергоефективності (вправи: Енергоефективність, Відновлювані джерела енергії, Енергозбереження, Джерела енергії, Енергоперегони)
6 березня – Всесвітній день книги
7 березня – Всесвітній день відключення (День виключених гаджетів)
8 березня – Міжнародний жіночий день (День боротьби за жіночі права)
9 березня – День народження Тараса Григоровича Шевченка, День Співдружності націй
10 березня – День Державного гімну України
13 березня – Міжнародний день шкільного харчування
14 березня – День українського добровольця, Свято вчених (День генія), Міжнародний день математики, Всесвітній день сну, Міжнародний день дій в захист річок, води і життя
15 березня – День захисту прав споживачів
18 березня – Всесвітній день переробки (вправи: Компостуймо, Сортувальний практикум, Що скільки розкладається?)
19 березня – Міжнародний день “Почитай мені”
20 березня – День щастя, Всесвітній день оповідання (сторітелінгу), Всесвітній день театру для дітей та юнацтва, День Землі, Всесвітній день відновлення природи, Всесвітній день горобця
21 березня – Міжнародний день кольору, Всесвітній день лісу, Всесвітній день людей із синдромом Дауна
22 березня – Всесвітній день водних ресурсів
23 березня – Всесвітній метеорологічний день
24 березня – Міжнародний день досягнень
26 березня – Всесвітній день математики
27 березня – Міжнародний день театру
28 березня – Всесвітній день фортепіано, Година Землі
29 березня – Всесвітній день марблс
30 березня – Міжнародний день нульових відходів
31 березня – День прогулянки в парку, День олівця

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

18 лютого 2026 року виповнилося 170 років від дня народження Софії Федорівни Русової (до шлюбу Ліндфорс) видатної громадської діячки, просвітительки, педагогині, письменниці, літературознавиці, організаторки бібліотечної справи, активної учасниці політичного та культурного життя доби Української революції 1917–1921 рр., авторки багаточисельних праць із педагогіки. Задля вшанування ролі С. Ф. Русової у становленні української педагогічної думки Президією НАПН України було прийнято рішення оголосити 2026 рік Роком Софії Русової в Україні. На честь 170-річчя від дня народження (18.02.1856) освітні заклади проводять тематичні конференції, виставки та лекції, присвячені актуалізації спадщини Русової як теоретика національного дошкільного виховання та позашкільної освіти. Заклади освіти, громадські організації проводять всеукраїнські вебінари, наукові конференції, книжкові виставки, відкриті лекції, педагогічні читання.

18 лютого в офлайн-форматі відбувся круглий стіл «Світло спадщини Софії Русової», який організував ЗДО № 584 імені Софії Русової у партнерстві з кафедрою дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти. Свічку пам’яті за традицією запалила Галина ДАЦЮК, голова жіночого центру «Спадщина», журналістка, письменниця, канд. пед. наук, редактор газети «Слово Просвіти». Поряд з науковцями та представниками громадськості прозвучали змістовні виступи Олександра МІХНА, директора Педагогічного музею України, доктора пед. наук, Олени КОВАЛЕНКО, доцентки кафедри дошкільної освіти Факультету педагогічної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед.  наук, Юлії ВОЛИНЕЦЬ, доцентки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук, Ірини САНКОВСЬКОЇ, старшої викладачки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Людмили МЕЛЕНЕЦЬ, завідувачки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук. Модерувала захід Людмила СИНЕКОП, директор музею Софії Русової.

Інформаційна підтримка заходу:
Презентація Меленець Л.І. “Софія Русова про Київ та його минуле”
Презентація Волинець Ю.О. “Софія Русова про Україну в творах її письменників”
Презентація Санковська І.М. “У партнерстві з довкіллям: Софія Русова про виховну силу природи”
Мірна З. “Софія Ф. Русова”

Материали підготувала завідувачка кафедри Меленець Л.І.

Шановні освітяни!

Пропонуємо вашій увазі дайджест лютневого календаря-2026:

2 лютого – День самооновлення, Всесвітній день охорони водно-болотних угідь, День їздових собак.
3 лютого – День підгодівлі птахів.
4 лютого – Всесвітній день читання вголос. Всесвітній день шкільної гри.
5 лютого – День ерудита. Міжнародний день оптиміста.
6 лютого – Всесвітній день без мобільного телефону.
9 лютого – День народження волейболу, День безпечного інтернету.
11 лютого – Міжнародний день жінок та дівчат в науці.
13 лютого – Всесвітній день радіо, День народження кінокамери.
14 лютого – День любителів бібліотек, Міжнародний день дарування книг.
17 лютого – День спонтанного прояву доброти.
19 лютого – День державного герба України, Міжнародний день захисту морських ссавців.
21 лютого – Міжнародний день рідної мови, Всесвітній день екскурсовода.
23 лютого – Всесвітній день взаєморозуміння і миру.
27 лютого – День цифрового навчання.
28 лютого – День зубної феї, Міжнародний день протидії булінгу.
Лютий-березень – Всеукраїнська акція “Первоцвіт”.

ВСІ дати лютого.
Санковська І.М.. Презентація “Екологічні дати лютого”.

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

  Всесвітній день читання вголос був започаткований у 2010 році міжнародним освітнім проєктом «LitWorld». Його мета мотивувати дітей, підлітків і дорослих відзначати силу слова і право кожної людини читати і писати. Цей день заохочує людей взяти в руки книгу, знайти аудиторію і читати вголос, демонструючи трансформаційну та креативну силу читання. Крім того, свято надихає до спілкування та обговорення прочитаного з родиною та друзями.

  Читання – це своєрідний, досить складний інтелектуальний процес, коли людина стає залученою в синтез кодів (букв) і аналіз розпізнаваного матеріалу. Цей процес вимагає достатньої посидючості, концентрації уваги, залежно від спрямованості літератури, може вимагати витрат емоцій і почуттів. Читання розвиває мислення в цілому. Попри розвиток цифрових технологій та популярність аудіокниг, читання вголос залишається актуальним. Воно є незамінним інструментом для розвитку особистості та зміцнення соціальних зв’язків.

  Чому корисно читати вголос?

 Для дітей читання вголос є особливо важливим етапом у формуванні мовлення. Воно допомагає їм запам’ятовувати нові слова, розуміти їх значення та правильно будувати речення. Виразне читання з використанням інтонацій дозволяє дитині краще розуміти емоції персонажів і розвивати власний емоційний інтелект. Крім того, слухання текстів тренує концентрацію та слухову пам’ять. Дослідження показують, що діти, яким часто читають вголос, демонструють кращі успіхи в навчанні. Також мають розвинуту уяву та креативне мислення.
Читання вголос дозволяє створити особливу атмосферу довіри між батьками та дітьми. Спільне переживання історій, обговорення подій і персонажів книги допомагають налагодити відкриту комунікацію. Зміцнюють сімейні зв’язки та формують у дитини любов до книг на все життя. Спільне читання книг із партнерами чи друзями стає чудовою формою інтелектуального дозвілля. Воно відкриває можливість для глибоких дискусій, обміну думками та пошуку нових ідей.

  Родинні читання – це не лише чудова можливість провести час з дітьми, а й користь для їхнього когнітивного розвитку. Читання допомагає дитині отримати емоційний досвід, з яким у реальному житті стикатися не обов’язково. Уміння зрозуміти точку зору іншого, його мотиви — дитина психологічно розвивається, поки їй читають.

Під час читання мозок проявляє сильну активність в тих частинах, які пов’язані з розповідним розумінням і візуальними образами.

  Причому, чим більш сприятливе середовище створили для дітей вдома (чим більше їм читали батьки), тим активніше відгукувався мозок на історії. Коли дітям розповідають про єдинорога, який скакав на хмаринці, дитина уявляє хмаринку, малює подумки єдинорога і навіть створює якусь схему його танцю. Для мозку є багато цікавої роботи.
Є наукові дані, які свідчать про сприятливий вплив батьківського читання на поведінку дітей. Воно допомагає знизити ризик розвитку проблем з увагою і гіперактивністю.

 Щоб читання вголос приносило максимальну користь і задоволення, варто дотримуватися кількох простих порад:
– обирайте твори, які відповідають віку, інтересам і рівню розуміння слухачів;
– використовуйте інтонації, щоб передати емоції персонажів і створити яскравий образ подій;
– робіть паузи, щоб обговорити сюжетні повороти або поставити запитання, які заохочують активне слухання;
– для дітей корисно починати з коротких історій або казок із простими сюжетами, поступово переходячи до складніших текстів;
– для дорослих цікавим буде читання поезії, п’єс або філософських текстів, які провокують на роздуми та дискусії.

Матеріал підготувала ст. викладачка кафедри Юрчук Н.А.

  День був започаткований 1986 року в США (штат Мічиган).

 За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.

 За іншою версією, свято з’явилося сформувавшись в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Саме в цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку.

 Започатковане у вузькому колі свято спочатку набуло національних масштабів, а пізніше розповсюдилося усім світом.

 Метою свята є привернення уваги до важливості людських стосунків та підтримки позитивних емоцій. За традицією, в цей день люди активно дарують обійми рідним, близьким та колегам, а також влаштовують спільні заходи з обіймами. Міжнародний день обіймів сприяє зміцненню зв’язків між людьми та підтримці духовного здоров’я. Крім того, він популяризує таку важливу тему, як фізичний контакт, і нагадує про те, що іноді все, що потрібно, це просто обійми, особливо у світі, де багато часу ми проводимо перед екранами та мобільними телефонами, та де віртуальне спілкування стає все більш поширеним.

 Що говорять вчені про обійми?

 1. Обійми зменшують стрес та ризик захворювань.
Обійми сприяють зниженню рівня гормону стресу – кортизолу. Дослідження Університету Карнегі-Меллона показало, що існує взаємозв’язок між обіймами та імунною системою людини.
Зокрема, під час дослідження було розглянуто типи хвороб та інфекцій, до яких людина стає більш сприйнятливою через стрес та підвищений рівень кортизолу.
Дослідники виявили, що люди, які частіше обіймалися, рідше хворіли. А у випадку хвороб, їх симптоми були менш інтенсивними, вони також підрахували, що ефект обіймів на 32% пом’якшує стрес. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

Шановні освітяни!

Пропонуємо вашій увазі дайджест січневого календаря-2026:
ВСІ дати січня.

1 січня – День авторського права, день суспільного надбання.
2 січня – День наукової фантастики.
4 січня – Всесвітній день абетки Брайля.
6 січня – День прибирання ялинки.
7 січня – День наставника.
8 січня – Міжнародний день хореографа. День “Пригорни до себе курча“.
10 січня – День скорочення витрат на електроенергію.
11 січня – Міжнародний день “Дякую”.
14 січня – Всесвітній день логіки.
15 січня – День народження Вікіпедії.
16 січня – День вшанування дракона.
17 січня – День дитячих винаходів.
18 січня – День тлумачного словника. Всесвітній день снігу.
20 січня – День Автономної Республіки Крим.
21 січня – Міжнародний день обіймів.
22 січня – День Соборності України.
23 січня – День ручного письма чи день почерку.
24 січня – Міжнародний день переробки мобільних телефонів, Міжнародний день освіти.
26 січня – Міжнародний день без інтернету. Всесвітній день екологічної освіти.
28 січня – Всесвітній день громадської активності, Міжнародний день скорочення викидів CO2, Міжнародний день конструктора «Лего», Міжнародний день захисту персональних даних.
29 січня – День пазла та головоломки.
31 січня – Міжнародний день зебри.

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

 Зимові канікули — чудова нагода для педагогів не лише відпочити, а й зробити крок до власного професійного зростання! Саме тому запрошуємо освітян взяти участь у очних фахових курсах і тренінгах, які відбудуться з 05 по 09 січня 2026 року в Інституті післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

 Фахові курси та тренінги спрямовані на вдосконалення педагогічної майстерності, розвиток сучасних професійних компетентностей і створення простору для взаємного обміну досвідом. Програма поєднує практичні заняття та інтерактивні форми роботи.

  Триденні фахові та тематичні курси розраховані на 30 годин (1 кред. ECTS). Одноденні тренінги, майстер-класи, навчальні модулі розраховані на 10 годин (0,33 кред. ECTS).

 Після завершення навчання учасники отримають сертифікати про підвищення кваліфікації встановленого зразка. Дати, час та адреси проведення занять зазначені в реєстрації. Довідки за тел.: +38 (097) 294-08-73 – Навчальний відділ.

 Фаховий курс для керівників закладів освіти: «Вдосконалюй себе: безперервний особистісний та професійний розвиток керівників ЗЗСО». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок об 11:00.
Місце проведення: Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, вул. Левка Лук’яненка, 13-Б (станція метро «Мінська»)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для педагогічних працівників закладів дошкільної освіти: «Партнерство в розвитку дошкільника: супровід життєдіяльності, емоційний добробут, дослідницька активність». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 14:00
Місце проведення: «Бібліотека на Русанівці», вул. Ентузіастів, 29.
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для вчителів початкових класів, вихователів ГПД: «Інноваційні освітні практики у початковій школі». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 10:00.
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81).
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Психологічний тренінг для педагогів закладів освіти “Кадр тиші: підсвідоме відображення спокою”. Дата проведення: 09.01.2026 р. Початок об 11:00
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Матеріали підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

  З новим роком! Чи вже відвідали головну ялинку країни? Подивіться самі, яка вона цьогоріч висока, ошатна, чепурна, елегантна, пишна. Щороку інша, не схожа на попередні. Кияни та гості вже й не уявляють столиці без такої красуні. А коли вона з’явилася вперше?

  У середині XIX століття ялинка вважалася «німецькою забавою». Її встановлення, прикрашання було поодиноким у окремих сім’ях. Легенда каже, що Мартін Лютер (Німеччина, XVI ст.) прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити сяйво зірок, зробивши її символом Різдва (фото «Мартін Лютер. Гравюра 1860-х років»). Німецькі колоністи привезли звичай до України у XIХ ст. Спочатку зелена красуня з’явилася у маєтках шляхти та містян. А більшість чинили спротив, вбачаючи у такому нововведенні наступ на традиційний український дідух, витіснення його чужоземними традиціями. Кияни довго не сприймали ялинку, віддаючи перевагу різдвяній атрибутиці з «павуками» (солом’яні обереги під стелею) та дідухами, витинанками на вікнах та свічками, прикрасами з паперу (янголи, зірки), які створюють атмосферу українського Різдва без ялинки. Та поступово ялинка ставала бажаною гостею у багатьох будинках, їй раділи і діти, і дорослі. Та це були заможні родини (Ялинка. Михайло Коцюбинський. 1891).

 Перша публічна ялинка в Києві була встановлена у 1878 році в залі Дворянського зібрання (на місці сучасного Будинку профспілок на Майдані Незалежності). Доступ до неї мали діти київської еліти. Святкування з ялинкою проходили в Контрактовому будинку на Подолі, де влаштовували благодійні бали та ярмарки. Найперші фотографії ялинок у Києві здебільшого зафіксували не вуличні святкування, а домашні інтер’єри заможних родин або закриті заходи в гімназіях та клубах.

 Найдавніші знімки датуються кінцем XIX століття. На них можна побачити ялинки, прикрашені справжніми свічками, горіхами та яблуками. Популярними були постановочні святкові листівки, на яких позували кияни біля щедро прикрашених дерев у фотоательє, студіях (фото «Різдвяна листівка зі Львова. 1911»).

 Радянська влада встановлення ялинки оголосила буржуазним і релігійним пережитком (фото «Антирелігійний захід. 1929 рік»). Після тривалої заборони у 1935 році ялинка таки повернулася. Її перетворили на новорічну, а не різдвяну прикрасу, щоб позбутися релігійних асоціацій. Першу радянську новорічну ялинку встановили в Харкові (це місто було столицею УРСР протягом 15 років – з 1919 до 1934). У Києві ця традиція стала масовою з 1936 року. Поступово ялинка зайняла своє місце, символізуючи не так Різдво, як новий рік (фото «Київ. 1947 рік»).

 Локації щороку змінювалися: біля оперного театру, в парках, на Хрещатику (фото «Хрещатик. Вхід у метро. 1961 рік», «Хрещатик. Готель «Москва». 1962 рік, «Хрещатик. Перед пл. Калініна. 1965 рік». Нині це готель «Київ»), біля консерваторії (фото Консерваторія. 1981 рік), у Київському Палаці піонерів (зараз Київський Палац дітей та юнацтва), на Софійській площі (фото «Софійська площа. 1954»). З 1960 р. головна ялинка Києва «переїхала» на площу Калініна (тепер Майдан Незалежності) і закріпилася там на довгі роки.

 Після легалізації свята у 1935 році з’явилися офіційні репортажні знімки, та були вони нерегулярними і не так широко висвітлювали подію. Історія масових фото головної ялинки на головній площі Києва починається з 1950-1960-х років. На них вона виглядала як конусоподібна конструкція, рясно прикрашена паперовими та скляними іграшками.

  Як обирали дерево, що символізувало початок нового року? Роками шукали у лісах найвищу, найкращу ялинку і привозили її до Києва. Ця подія ставала відома всім через розлогі репортажі, що вказували на місце, де росла красуня, її параметри, шлях до Києва і по Києву. Жаль було дивитися, коли її повалену, обрізану везли до тимчасового місця.

 Жива чи штучна? Відмова від встановлення живої головної ялинки в Києві відбувалася поступово. До 2011 будували металеву збірну конструкцію-каркас, яку заповнювали сотнями маленьких живих ялин чи окремими гілками, що й зберігало колекційні зразки дерев-гігантів. Перша штучна ялинка країни починала 2011 рік. Вона мала конусоподібну форму, була прикрашена 3D-ілюмінацією та орнаментами (фото «Майдан Незалежності. 2010 р.»). Напередодні тодішній президент, не знайшовши українського слова, назвав її «йолка», що й стало відомим мемом. Та це іронічне прізвисько трималося недовго, бо наступні роки варіативність конструкцій набувала досконалості, пишності, незвичності й привабливості. З екологічних міркувань та з міркувань зручності монтажу остаточний вибір прийшовся на штучну ялинку і став стандартом для Києва.

 Побачити оригінали цих рідкісних знімків та реконструйовані святкові інтер’єри можна у Музеї історії міста Києва на тематичній виставці «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення».

Головна ялинка України крізь роки: яка вона була
Тематична виставка «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення»
Якими були головні ялинки країни періоду 2020-2023 року

Матеріал підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.