Напередодні Дня Києва викладачі кафедри завітали до ЗДО №79. Таким чином суботнього ранку продовжився проєкт “Еко-порух” в Шевченківському районі столиці.

  Погода перемежалася дощиком та сонячними відблисками. Вихователі закладу, батьки дітей і вихованці пройшлися екскурсією начебто знайомими стежками, але по іншому поглянули на видове наповнення території деревними насадженнями та рослинністю.

  Завідувачка Людмила Меленець, доцентки  Юлія Волинець, Анна Пасічник та старша викладачка кафедри Ірина Санковська надали працівникам закладу робочі матеріали із здійснення проєкту. Разом педагоги попрактикувалися в методичних екохвилинках, розповідали і слухали про наповнення природними матеріалами будиночків/готелів для комах. Торкнулися ємкої теми із ознайомлення вихованців з різноманіттям тваринного і рослинного світу планети.

 Проєкт є логічною частиною роботи кафедри над науковою темою про розвиток партнерської компетентності.

  Вітаємо освітян Києва зі святом!

  Бережімо довкілля вже сьогодні!

Проєкт кафедри “Суботній “Еко-порух”
Будиночки/готелі для комах

Матеріали підготувала ст. викладачки кафедри Санковська І.М. та Волинець Ю.О.

 Скоро день народження Києва. Чи можемо уявити наше місто без метро? Навіть саме питання звучить дивно.

 А який транспорт був до метро? Київський метрополітен — один із найстаріших у Європі. До його появи головним громадським транспортом Києва був трамвай, а історично першим – кінний омнібус (середина XIX ст.). Це були гігантські карети, що їх тягли четвірка коней. Вміщували омнібуси до 20 пасажирів. Такий транспорт сполучав Поділ з Печерськом. Через складний рельєф міста, бруківку та круті узвози поїздка в омнібусі була повільною та вкрай незручною.
1891 рік. На зміну прийшла конка – кінна залізниця. Це рейковий транспорт, де вагони по коліях тягнули знову ж таки коні. Та вони фізично не могли витягнути важкий вагон вгору крутими київськими пагорбами (теперішні вул. Михайла Грушевського чи Володимирський узвіз).

 Наступного року стався масштабний прорив: з’явився електричний трамвай. Саме через круті підйоми Київ став першим у царській росії і другим у Європі містом, куди завітав електричний трамвай і залишився назавжди. До середини XX століття трамвай був абсолютним королем київських вулиць, з яким не могли конкурувати ні автобуси, ні тролейбуси. Здавалося, транспортна проблема вирішена. Та з часом центральні вулиці міста стали затісними. Треба було вивільняти простір для автомобілів. І трамвайні колії були витіснені з центру Києва.
А місто розростається, збільшується кількість транспорту… До кінця 1950-х років жоден транспорт вже не міг впоратися з пасажиропотоком столиці.

 Від ідеї до підземного міста. Давня ідея підземки ще з далекого 1880 року виявилася рятівною. Були проєкти, та весь час щось стояло на заваді: то брак коштів, то війна, то складні геодезичні умови Києва. І ось 1950-й рік. І потреба загострилася, і технології нові з’явилися. Розпочалися перші будівельні роботи на майбутній станції «Хрещатик».

 Прокладання тунелів відбувалося в надзвичайно складних гідрогеологічних умовах. Головними ворогами метробудівників були плавуни (насичені водою рухомі піски), підземні річки, складний рельєф, великий перепад висот між правим берегом і рівнем Дніпра. Для проходження крізь підземні води навколо майбутніх тунелів бурили сотні свердловин. Туди під тиском закачували охолоджений розсіл (азот), який перетворював пухку мокру землю на міцну кригу. Тільки після цього прохідники могли копати далі.

 Через 10 років перший пробний поїзд таки пройшов від станції «Дніпро» до «Арсенальної». У різні роки фотовиставка про історію створення столичної підземки проходили на різних станціях, найчастіше на «Золотих воротах» та «Театральній». Вони включали історичні архівні світлини етапів прокладання тунелів та спорудження перших черг. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

У перший день астрономічної весни – 21 березня, коли світло бере верх над темрявою, наповнюючи природу теплом і життям, на території ЗДО 441 м. Києва, що на Русанівці, з’явився еко-арт об’єкт – інсект-готель (будиночок для комах, адже комахи – це не просто їжа, а основа виживання багатьох птахів і важлива частина природної рівноваги).

 Ідею створення цього об’єкту запропонувала закладу кафедра дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Університету Грінченка в рамках проєкту «Екологія міста: Київ учора, сьогодні, завтра (суботній еко-порух)». Прагнучи зберегти біорізноманіття у міських умовах, формувати екологічну свідомість дітей, їхніх батьків та мешканців мікрорайону, а також залучити малюків до природоохоронної діяльності, викладачі кафедри подарували ЗДО №441 педагогічний проєкт «Є у кожного домівка» (за твором Л. Вознюк). До створення готелю для комах долучилися працівники закладу дошкільної освіти, вихователі, родини з дітьми. Попри прохолодну погоду і діти, і дорослі отримали масу задоволення від своєї праці та натхнення для нових сімейних еко-ініціатив, а вихователі практичні інструменти, методичні матеріали та поради щодо екологічної освіти малюків і дорослих.

 Сподіваємося, що ідея кафедри стане маленьким внеском в еко-майбутнє нашого міста.

  Леся Вознюк “Є у кожного домівка”
Є у кожного домівка:
У хліві живе корівка,
У конюшні – кінь, лошатко,
У гніздечку – пташенятко,
Вулик – схованка для бджілки,
А дупло – хатинка білки.
У норі живе лисичка,
Равлик – в мушлі невеличкій.
У барлогу спить ведмедик,
У кімнаті – хлопчик Петрик.

 ПРОДОВЖЕННЯ ШІ ТА ВИКЛАДАЧІ КАФЕДРИ
Ну, а де живуть комахи?
Де прийдеться? Бідолахи!
– Ні, в них всюди є дахи:
Під листком, в корі, у квітах
Мають дім по всьому світу!
А ми бачили готелі – чудернацькі ж є моделі!
Там і шишки, й мох, картон – є і вихід на балкон!
Є і цегла, й очерет, навіть з дуба є паркет!
Не страшні ні дощ, ні злива, а ні блискавка можлива!

Екологічний проєкт “Дивовижний світ комах”. Автор Єфімова Л.І.

Матеріали підготувала завідувачка кафедри Меленець Л.І.

Створення будинків для комах в Києві відбувається за ініціативи Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА.
Основна мета будинків для комах – створити додатковий прихисток, в якому вони можуть сховатися від негоди, хижаків, зберігати їжу, вивести дитинчат. У природі комахи виконують важливі функції: запилення, контроль популяції шкідників і покращення структури ґрунту.
Наприклад, сонечка допомагають у боротьбі з попелицею, кліщами, щитівками та іншими шкідниками; бджоли запилюють дерева; личинки повисюхових мух паразитують на личинках шкідників; жужелиці поїдають гусінь та личинки жуків; золотоочки – вороги щитівок; трихограми – борці зі шкідливими метеликами, мурахи виконують важливу роль у покращенні структури ґрунту та сприяють розкладу органічних матеріалів.
Умови урбанізації, зменшення харчової бази, зміна клімату, поширення хвороб і паразитів, використання аграріями пестицидів – чинники скорочення видів комах. Саме тому вони потребують нашої допомоги, один з варіантів якої – створення спеціальних будиночків.
Будиночки для комах вже облаштували за такими адресами:
– Голосіївський район: Голосіївський парк культури і відпочинку ім. М.Т. Рильського (2 будиночки);
– Дарницький район: парк Партизанської слави, парк «Прибережний»;
– Деснянський район: парк з водними обʼєктами вздовж просп. Романа Шухевича, парк Кіото, парк Дарницького шовкового комбінату;
– Дніпровський район: парк «Перемога», парк на Русанівській набережній;
– Оболонський район: парк «Наталка», парк культури та відпочинку «Пуща-Водиця»;
– Печерський район: Наводницький парк, Печерський ландшафтний парк;
– Подільський район: Куренівський парк, сквер на проспекті Георгія Гонгадзе, 5-7Б;
– Святошинський район: парк «Совки» (2 будиночки);
– Соломʼянський район: Солом’янський Ландшафтний парк (2 будиночки), парк «Відрадний», парк «Юність», парк «Орлятко»;
– Шевченківський район: Ландшафтний парк «Смородинський» (5 будиночків), Володимирська гірка (5 будиночків), парк «Сирецький гай» (5 будиночків), парк «Веселка».

Матеріали зі сторінки Київський міський Будинок Природи

Відео про створення інсект-готелів!
– Створення Готелю для Корисних Комах. Які Комахи Корисні для Вашого Саду?
В цьому відео професійна садівниця Марія Спірочкіна покаже як власноруч зробити готель для корисних комах.
– Як побудувати готель для комах: заохочуйте корисних комах у вашому саду.
У цьому відео ми розповімо вам про необхідні матеріали, покрокові інструкції з будівництва та поради щодо найкращого розміщення для максимального ефекту.
– Готель для комах: навчити дітей піклуватися про довкілля.
У одній з черкаських шкіл побудували готель для комах. Директорка закладу Валентина Козій про проєкт: продемонструвати дітям комах, які проживають в нашій місцевості і навчити їх піклуватися про довкілля.
– У Сосниці змайстрували готель для комах.
Щороку у світі гине 15-20% бджіл. Якщо ми нічого з цим не зробимо, то протягом наступних років запилення наших фруктових дерев відбуватиметься дедалі гірше. Для того, щоб комахам було де перезимувати, й побудували такий готель.
– Будиночок для комах в саду. Хто ж поселився.?
Весною я причепив в саду два будиночки для корисних комах. У відео оглянемо їх та спробуємо з’ясувати, хто ж там поселився.
– Допоможіть бджолам та корисним комахам за допомогою просто красивого готелю для комах 
Простий покроковий посібник зі створення готелів для комах: вироби садового мистецтва з перероблених матеріалів. Місце, де можуть жити самотні бджоли та інші корисні комахи.
– Будуємо будиночок для комах.
Перший будиночок для комах (insecthotel) побудували на Екологічній дослідницькій станції “Глибокі балики”. Рекомендуємо будувати будиночки для комах запилювачів в інших місцях.
– Готель для комах. Нові будиночки для осмій.
– Givenativebees a homeinyourgardenwiththeseeasy DIY beehotels | GardeningAustralia
– DIY | Hôtel à Insectes | Buildinginsecthotel
– Howtobuild a bughotel
– Creating a habitatgardenfor a skink.

Матеріали підготували завідувачка кафедри Меленець Л.І.,
доцентка кафедри Волинець Ю.О.

 День прогулянки в парку є неофіційним святом, яке відзначається щорічно 30 березня. Подія присвячена возз’єднанню людини та природи. Ходьба пішки є чудовим способом підтримувати хорошу фізичну форму, не докладаючи особливих зусиль. Крім того, прогулянки на свіжому повітрі спонукають уважніше прислухатися до власних думок та поговорити сам на сам із собою.

 Прогулянка в парку не тільки пропонує відпочити від цифрового світу, а й надає численні переваги для нашого фізичного, розумового та емоційного добробуту. Це день, коли можна оцінити красу природи, подихати свіжим повітрям і насолодитися спокійною атмосферою зелених насаджень. Наприкінці березня варто згадати про красу природи та піти прогулятися парком – наодинці чи з другом. День прогулянки в парку – це нагадування про прості задоволення і користь для здоров’я від прогулянок місцевими парками. Цей день заохочує нас відволіктися від повсякденної рутини і зануритися в спокій природи.

 Виникнення Дня прогулянки в парку пов’язане з розумінням того, що парки є важливим компонентом міського планування. Парки слугують зеленими оазисами посеред галасливих міст, пропонуючи людям притулок для відпочинку, фізичних вправ та спілкування. Історія цього дня підкреслює терапевтичний ефект перебування на свіжому повітрі та позитивний вплив зелених насаджень на наше здоров’я.

 Дослідження показали, що люди, які часто відвідують парки, демонструють ментальне й фізичне здоров’я, а проживання поблизу парків сприяє згуртованості громади.
А ще в київських парках можна зустріти інсект-готелі. Будинок (або готель) для комах – мініатюрна споруда, створена з природних матеріалів, де кожна «кімната» має власне наповнення. Це можуть бути бамбукові палички, солом’яні тюки, шишки та інше. Кожен матеріал приваблює свій вид комах: одні люблять м’яку деревину, інші – сухі стебла, а деякі – пористі порожнини.
Створення будинків для комах в Києві відбувається за ініціативи Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

18 лютого 2026 року виповнилося 170 років від дня народження Софії Федорівни Русової (до шлюбу Ліндфорс) видатної громадської діячки, просвітительки, педагогині, письменниці, літературознавиці, організаторки бібліотечної справи, активної учасниці політичного та культурного життя доби Української революції 1917–1921 рр., авторки багаточисельних праць із педагогіки. Задля вшанування ролі С. Ф. Русової у становленні української педагогічної думки Президією НАПН України було прийнято рішення оголосити 2026 рік Роком Софії Русової в Україні. На честь 170-річчя від дня народження (18.02.1856) освітні заклади проводять тематичні конференції, виставки та лекції, присвячені актуалізації спадщини Русової як теоретика національного дошкільного виховання та позашкільної освіти. Заклади освіти, громадські організації проводять всеукраїнські вебінари, наукові конференції, книжкові виставки, відкриті лекції, педагогічні читання.

18 лютого в офлайн-форматі відбувся круглий стіл «Світло спадщини Софії Русової», який організував ЗДО № 584 імені Софії Русової у партнерстві з кафедрою дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти. Свічку пам’яті за традицією запалила Галина ДАЦЮК, голова жіночого центру «Спадщина», журналістка, письменниця, канд. пед. наук, редактор газети «Слово Просвіти». Поряд з науковцями та представниками громадськості прозвучали змістовні виступи Олександра МІХНА, директора Педагогічного музею України, доктора пед. наук, Олени КОВАЛЕНКО, доцентки кафедри дошкільної освіти Факультету педагогічної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед.  наук, Юлії ВОЛИНЕЦЬ, доцентки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук, Ірини САНКОВСЬКОЇ, старшої викладачки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Людмили МЕЛЕНЕЦЬ, завідувачки кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук. Модерувала захід Людмила СИНЕКОП, директор музею Софії Русової.

Інформаційна підтримка заходу:
Презентація Меленець Л.І. “Софія Русова про Київ та його минуле”
Презентація Волинець Ю.О. “Софія Русова про Україну в творах її письменників”
Презентація Санковська І.М. “У партнерстві з довкіллям: Софія Русова про виховну силу природи”
Мірна З. “Софія Ф. Русова”

Материали підготувала завідувачка кафедри Меленець Л.І.

  З новим роком! Чи вже відвідали головну ялинку країни? Подивіться самі, яка вона цьогоріч висока, ошатна, чепурна, елегантна, пишна. Щороку інша, не схожа на попередні. Кияни та гості вже й не уявляють столиці без такої красуні. А коли вона з’явилася вперше?

  У середині XIX століття ялинка вважалася «німецькою забавою». Її встановлення, прикрашання було поодиноким у окремих сім’ях. Легенда каже, що Мартін Лютер (Німеччина, XVI ст.) прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити сяйво зірок, зробивши її символом Різдва (фото «Мартін Лютер. Гравюра 1860-х років»). Німецькі колоністи привезли звичай до України у XIХ ст. Спочатку зелена красуня з’явилася у маєтках шляхти та містян. А більшість чинили спротив, вбачаючи у такому нововведенні наступ на традиційний український дідух, витіснення його чужоземними традиціями. Кияни довго не сприймали ялинку, віддаючи перевагу різдвяній атрибутиці з «павуками» (солом’яні обереги під стелею) та дідухами, витинанками на вікнах та свічками, прикрасами з паперу (янголи, зірки), які створюють атмосферу українського Різдва без ялинки. Та поступово ялинка ставала бажаною гостею у багатьох будинках, їй раділи і діти, і дорослі. Та це були заможні родини (Ялинка. Михайло Коцюбинський. 1891).

 Перша публічна ялинка в Києві була встановлена у 1878 році в залі Дворянського зібрання (на місці сучасного Будинку профспілок на Майдані Незалежності). Доступ до неї мали діти київської еліти. Святкування з ялинкою проходили в Контрактовому будинку на Подолі, де влаштовували благодійні бали та ярмарки. Найперші фотографії ялинок у Києві здебільшого зафіксували не вуличні святкування, а домашні інтер’єри заможних родин або закриті заходи в гімназіях та клубах.

 Найдавніші знімки датуються кінцем XIX століття. На них можна побачити ялинки, прикрашені справжніми свічками, горіхами та яблуками. Популярними були постановочні святкові листівки, на яких позували кияни біля щедро прикрашених дерев у фотоательє, студіях (фото «Різдвяна листівка зі Львова. 1911»).

 Радянська влада встановлення ялинки оголосила буржуазним і релігійним пережитком (фото «Антирелігійний захід. 1929 рік»). Після тривалої заборони у 1935 році ялинка таки повернулася. Її перетворили на новорічну, а не різдвяну прикрасу, щоб позбутися релігійних асоціацій. Першу радянську новорічну ялинку встановили в Харкові (це місто було столицею УРСР протягом 15 років – з 1919 до 1934). У Києві ця традиція стала масовою з 1936 року. Поступово ялинка зайняла своє місце, символізуючи не так Різдво, як новий рік (фото «Київ. 1947 рік»).

 Локації щороку змінювалися: біля оперного театру, в парках, на Хрещатику (фото «Хрещатик. Вхід у метро. 1961 рік», «Хрещатик. Готель «Москва». 1962 рік, «Хрещатик. Перед пл. Калініна. 1965 рік». Нині це готель «Київ»), біля консерваторії (фото Консерваторія. 1981 рік), у Київському Палаці піонерів (зараз Київський Палац дітей та юнацтва), на Софійській площі (фото «Софійська площа. 1954»). З 1960 р. головна ялинка Києва «переїхала» на площу Калініна (тепер Майдан Незалежності) і закріпилася там на довгі роки.

 Після легалізації свята у 1935 році з’явилися офіційні репортажні знімки, та були вони нерегулярними і не так широко висвітлювали подію. Історія масових фото головної ялинки на головній площі Києва починається з 1950-1960-х років. На них вона виглядала як конусоподібна конструкція, рясно прикрашена паперовими та скляними іграшками.

  Як обирали дерево, що символізувало початок нового року? Роками шукали у лісах найвищу, найкращу ялинку і привозили її до Києва. Ця подія ставала відома всім через розлогі репортажі, що вказували на місце, де росла красуня, її параметри, шлях до Києва і по Києву. Жаль було дивитися, коли її повалену, обрізану везли до тимчасового місця.

 Жива чи штучна? Відмова від встановлення живої головної ялинки в Києві відбувалася поступово. До 2011 будували металеву збірну конструкцію-каркас, яку заповнювали сотнями маленьких живих ялин чи окремими гілками, що й зберігало колекційні зразки дерев-гігантів. Перша штучна ялинка країни починала 2011 рік. Вона мала конусоподібну форму, була прикрашена 3D-ілюмінацією та орнаментами (фото «Майдан Незалежності. 2010 р.»). Напередодні тодішній президент, не знайшовши українського слова, назвав її «йолка», що й стало відомим мемом. Та це іронічне прізвисько трималося недовго, бо наступні роки варіативність конструкцій набувала досконалості, пишності, незвичності й привабливості. З екологічних міркувань та з міркувань зручності монтажу остаточний вибір прийшовся на штучну ялинку і став стандартом для Києва.

 Побачити оригінали цих рідкісних знімків та реконструйовані святкові інтер’єри можна у Музеї історії міста Києва на тематичній виставці «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення».

Головна ялинка України крізь роки: яка вона була
Тематична виставка «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення»
Якими були головні ялинки країни періоду 2020-2023 року

Матеріал підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.

Шановні педагоги та батьки!

Запрошуємо вас на сторінки пізнавально-методичних матеріалів для ознайомлення дітей з Києвом. У змісті:
– інформація для дорослих і дітей про окремі об’єкти, пам’ятки, споруди Києва;
– як зробити прогулянку чи екскурсію цікавою та незабутньою;
– приклади для збагачення лексичних окрас мовлення та упорядкування граматичних норм;
– образотворча діяльність як самовираження дитини;
– створення портфоліо та багато іншого.

 Матеріали не мають усталеної структури. Ця модель містка, гнучка, за потреби піддається трансформуванню, доповненню.

Прохолода…, дощі…, різнобарвне листе…, свято врожаю… Це – осінь. У кожному місті чи селі вона різна. Десь прикрашає горо́ди великими помаранчевими гарбузами, до когось наближається темно-золотавим лісом, десь на узбіччі кошики з великими дивовижними грибами. А Київ дарує свою осінь: мальовничі краєвиди з прикметними об’єктами міста, стукіт каштанів, затишні кав’ярні з пледами і теплим чаєм… І берези як горицвіт, і тротуар прикрашено строкатим листям, і смарагдовий килим газонів вишито п’ятипалим кленовим листям…

У дошкільному закладі традиційними є осінні розважальні ранки. Цей фрагмент не охопить всієї повноти реальності, вражень, змін в погоді та житті міста. Осіння краса скороминуча. Встигніть разом з дітьми насолодитися осінніми днями свого міста.
Обирайте найбільш дієві, активні й виразні способи пізнання: прогулянки (прогульки) та спостереження. Тривалими та різнорідними можуть бути прогулянки у вихідні дні, коли час не має жорсткої регламентації.

Заплануйте разом з дітьми прогулянку чи екскурсію. Оптимальна ситуація, коли роль екскурсовода чи супроводжуючого беруть на себе батьки. Саме вони найкраще відчують темп і ритм своєї дитини, знають її інтереси, можуть невідоме пов’язати з її досвідом, акцентують увагу на подібному, відмінному чи тотожному. Саме з огляду на потреби своєї дитини зроблять паузи або зможуть приділити більше часу й уваги тому, що так зацікавило малюка.
Щоб бути домірним інтересам дошкільника, дорослим доцільно зібрати доступну дитині інформацію про об’єкти, що траплятимуться у її полі зору, оздобити прогульку зображеннями об’єкта у інші часи чи інші пори року або ілюструвати власними спогадами. Так ви наповнюєте кожну прогулянку чи екскурсію інформацією цікавою та корисною, пізнавальною та розвивальною. Хай буде час для веселощів і для розмірковувань, для галасливих ігор і для пустощів. У такий спосіб враження яскравішають і зберігають роками.

 У цьому дописі структуруємо прогулянку до Дніпра.
Дніпро – це найбільша річка України. Тече вона здалеку, а у Києві широко розливається і розділяє місто на дві частини, що так і називаються: правий берег, лівий берег. Щоб дістатися з одного берега Києва до іншого, треба переїхати або перейти через міст. Таких мостів дев’ять і лише один призначений для пішоходів, а інші – для різного транспорту. Одна із станцій метро називається так, як і велика річка. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

Серпневі заходи мають продовження для дошкільників столиці. 10 вересня 2025 року відбудеться методична конференцією «Партнерство в закладі дошкільної освіти: від діалогу до дії в умовах особливих обставин».

  Початок 10.09.2025 о 14:00 за адресою: Vcentri HUB: Дніпровський (вул. Андрія Малишка, 25/1).
Реєстрація на захід за посиланням.

  Пропонується простір для професійного обміну досвідом, обговорення інноваційних підходів до налагодження діалогу та розбудови партнерських зв’язків у закладах дошкільної освіти. Ключова увага приділяється визначенню бар’єрів та пошуку шляхів їх подолання, впровадженню ефективних комунікаційних стратегій для переходу від формального діалогу до реальних дій та успішних спільних проєктів. Учасники матимуть можливість подискутувати з науковцями та практиками щодо організації співпраці в різних умовах, розуміння ролі партнерства у забезпеченні якісної дошкільної освіти.

  Модератор заходу: Волинець Юлія Олександрівна.

  2025 року День Києва відзначатимуть у неділю 25 травня. Попри воєнний стан столиця живе, заліковує свої давні й свіжі рани, борониться, наповнює життя киян цивільними справами, уприємнює невеликими задоволеннями. І це треба робити, бо поруч з нами діти, а вони повинні рости у радості.

  Історія Дня Києва давня. Вперше відзначили цей день у 1982 році. І дата примітна: 1500-річчя. Відтоді останні вихідні травня стали традиційними для цієї дати. Згідно з джерелами, Київ був заснований у 482 році братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либідь. Отже, цього року нашому місту виповнюється 1543 роки.

  Історія заснування та День Києва – це два різних, але тісно пов’язаних поняття. Заснування – це історичні факти, перша згадки у літописах, а день Києва – щорічно про його розвиток. Що ж стосується конкретної дати, то 1982 року ніхто й не приховував її умовність. Це помітно у дослідженнях Толочка П.П., колишнього директора Інституту археології НАН України. У своїх публікаціях і книгах він проводив думку про те, що міське поселення на території Києва існує безперервно з кінця V-початку VI ст. Та відома й така літописна дата: 882 рік, коли князь Олег захопив Київ та оголосив його “матір’ю міст руських”. Є ще одна значуща дата: у 1494 р. Київ отримав Магдебурзьке право.

  Та принципове вирішення питання було досягнуто набагато раніше: призначаючи 482 рік як рік заснування Києва, масштабний процес підготовки до ювілею був запущений на кілька років раніше, цілеспрямовано, солідно під егідою ЮНЕСКО.
Не всі сучасні кияни були очевидцями подій понад 40-річної давності, проте залишилися свідчення того святкування, що стали невід’ємним штрихом столиці або домашнім архівом:
– на правому березі Дніпра між станцією метро “Дніпро” та мостом імені Патона встановлено пам’ятний знак із зображенням літописних засновників: Кия, Щека, Хорива, сестри їхньої Либідь;
– на руїнах Золотих воріт збудовано умовний макет реальної споруди;
– відтворено фонтан “Самсон” знищений/розібраний у 1934 році;
– відкрито Палац реєстрації шлюбів і новонароджених;
– побудовано кінотеатр “Київська Русь” з символом-оздобою про ювілей міста;
– виготовлена поштова марка до 1500-річчя заснування Києва, вона є предметом цікавості філателістів;
– було чимало встановлено пам’ятних знаків «1500 Київ»;
– введена ювілейна Медаль “У пам’ять 1500-річчя Києва”, якою нагороджували за заслуги у зв’язку з 1500-річчям заснування міста Києва. Ця нагорода вже стає предметом колекціонування.

  Від 1984 року почалися регулярні вернісажі на Андріївському узвозі. А в останню неділю травня 1987 року вперше було офіційно відзначено День міста Києва. Програма першого Дня Києва була насичена заходами на вулицях, площах, у парках і на стадіонах: театралізований мітинг на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності, парад духових оркестрів, повітряно-спортивні виступи на стадіоні “Чайка”, літературні читання біля пам’ятника Богдану Хмельницькому, міні-матч відомих київських футболістів на стадіоні “Динамо”, святковий карнавал і феєрверки.

  Ще до цього часу можна натрапити на великі цифри «1500», що символізують цю подію. Якщо у вашому домашньому архіві збереглася медаль “У пам’ять 1500-річчя Києва”, фото чи інші свідчення подій того часу, розгляньте разом з дітьми, помилуйтеся киянами і Києвом, підкресліть причетність кожного до сьогодення та визначте зусилля для покращення життя нашого рідного міста.

  День Києва – це також день, коли люди з усього світу мають можливість познайомитися з красою і величчю Києва, з незламністю України, вшанувати сміливих і відданих.

Презентація Гончаренко А.М. “Києве мій. Започаткування Дня Києва”

Матеріали підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.