Скоро день народження Києва. Чи можемо уявити наше місто без метро? Навіть саме питання звучить дивно.
А який транспорт був до метро? Київський метрополітен — один із найстаріших у Європі. До його появи головним громадським транспортом Києва був трамвай, а історично першим – кінний омнібус (середина XIX ст.). Це були гігантські карети, що їх тягли четвірка коней. Вміщували омнібуси до 20 пасажирів. Такий транспорт сполучав Поділ з Печерськом. Через складний рельєф міста, бруківку та круті узвози поїздка в омнібусі була повільною та вкрай незручною.
1891 рік. На зміну прийшла конка – кінна залізниця. Це рейковий транспорт, де вагони по коліях тягнули знову ж таки коні. Та вони фізично не могли витягнути важкий вагон вгору крутими київськими пагорбами (теперішні вул. Михайла Грушевського чи Володимирський узвіз).
Наступного року стався масштабний прорив: з’явився електричний трамвай. Саме через круті підйоми Київ став першим у царській росії і другим у Європі містом, куди завітав електричний трамвай і залишився назавжди. До середини XX століття трамвай був абсолютним королем київських вулиць, з яким не могли конкурувати ні автобуси, ні тролейбуси. Здавалося, транспортна проблема вирішена. Та з часом центральні вулиці міста стали затісними. Треба було вивільняти простір для автомобілів. І трамвайні колії були витіснені з центру Києва.
А місто розростається, збільшується кількість транспорту… До кінця 1950-х років жоден транспорт вже не міг впоратися з пасажиропотоком столиці.
Від ідеї до підземного міста. Давня ідея підземки ще з далекого 1880 року виявилася рятівною. Були проєкти, та весь час щось стояло на заваді: то брак коштів, то війна, то складні геодезичні умови Києва. І ось 1950-й рік. І потреба загострилася, і технології нові з’явилися. Розпочалися перші будівельні роботи на майбутній станції «Хрещатик».
Прокладання тунелів відбувалося в надзвичайно складних гідрогеологічних умовах. Головними ворогами метробудівників були плавуни (насичені водою рухомі піски), підземні річки, складний рельєф, великий перепад висот між правим берегом і рівнем Дніпра. Для проходження крізь підземні води навколо майбутніх тунелів бурили сотні свердловин. Туди під тиском закачували охолоджений розсіл (азот), який перетворював пухку мокру землю на міцну кригу. Тільки після цього прохідники могли копати далі.
Через 10 років перший пробний поїзд таки пройшов від станції «Дніпро» до «Арсенальної». У різні роки фотовиставка про історію створення столичної підземки проходили на різних станціях, найчастіше на «Золотих воротах» та «Театральній». Вони включали історичні архівні світлини етапів прокладання тунелів та спорудження перших черг. ДЕТАЛЬНІШЕ >>
Це тиждень, коли ми не лише підвищуємо рівень обізнаності про безбар’єрність та коректну комунікацію, формуємо позитивне ставлення до безбар’єрності як суспільної норми через конкретні слова та взаємоповагу, а й змінюємо ставлення до безперешкодного простору для кожного з нас.
Як формувати екологічну компетентність? Як трансформувати урок ЯДС у динамічний простір активного пізнання, взаємодії й набуття практичного досвіду? На ці та інші питання відповів вебінар «Мислимо, діємо, експериментуємо: формула ефективного уроку ЯДС», проведений старшою викладачкою кафедри Світланою Цибульською.
В центрі уваги — навчання через діяльність: творчі завдання, дослідницькі вправи, експериментування та моделювання як інструменти глибокого розуміння навколишнього світу. Набули осучаснення такі складові екокомпетентності як забезпечення практичної спрямованості навчання та відповідальне ставлення до людської діяльності в довкіллі.
Зеленяк Наталія Миколаївна, учитель-методист гімназії № 179, у виступі «Уроки ЯДС: практичні методи та дієві прийоми» представила ефективні педагогічні інструменти, що активізують пізнавальну діяльність учнів та сприяють формуванню стійкого інтересу до дослідження світу.
Для молодших школярів візуальне сприйняття та зацікавленість є основою навчання. ШІ сьогодні – це не просто «іграшка», а справжній асистент, який звільняє вчителя від щоденної рутини, дозволяючи зосередитися на творчості та персоналізації освітнього процесу.
Організатор заходу – старша викладачка кафедри Світлана Цибульська ознайомила вчителів із новітніми поглядами науковців на значущість рукописного письма. З їх погляду воно позитивно впливає на мислення, концентрацію уваги, розвиток дрібної моторики й сприяє гармонійному розвитку дитини.
Кравець О.В., учитель цього ж закладу освіти, зосередила увагу слухачів на інструментах зворотного зв’язку, які допомагають відстежувати поступ учнів і коригувати навчальний процес у режимі реального часу. Олена Вікторівна поділилася з колегами сучасними методами і прийомами формувального оцінювання дитячих досягнень, а також продемонструвала добірку вправ і дидактичних матеріалів для вдосконалення техніки письма. Особливий інтерес слухачів викликали запропоновані вчителькою ігрові та творчі форми роботи.
29 квітня 2026 року у Всеукраїнський день футболу доцентка кафедри дошкільної та початкової освіти – Марина Шопіна та завідувачка кафедри дошкільної та початкової освіти – Людмила Меленець провели вебінар з теми, яка зацікавила педагогів закладів дошкільної освіти напередодні літа та з акцентом на особливостях проведення командних ігор за участю дітей з особливими освітніми потребами. Як зазначено в Державному стандарті дошкільної освіти (2025) метою фізкультурного освітнього напряму є зміцнення здоров’я дитини, формування у дитини розуміння важливості руху, стійких життєво необхідних рухових умінь та навичок, розвиток рівноваги, витривалості, координації та гнучкості, великої та дрібної моторики, оволодіння дитиною вправами та іграми спортивного характеру.
Слухачі вебінару впевнилися в тому, що спортивні ігри та вправи значно збагачують рухову активність дітей, розвивають їхні фізичні та певною мірою формують лідерські якості. Особливо в умовах міста та з використанням можливостей мегаполісу сучасні дошкільники за допомогою батьків та педагогів можуть бути залучені як до розвивальних/логічних, так і до активних/спортивних командних ігор.
