Процес апробації результатів
теоретичного етапу наукового дослідження кафедри
з проблеми розвитку компетентності педагогічного партнерства
педагогів ЗДО та вчителів початкової школи

«Теорія — це те, що допомагає нам розуміти, що ми робимо»
Альберт Ейнштейн

 На часі можемо говорити про значне просування в питанні теоретичного дослідження проблеми. Опрацьована значна кількість наукових джерел, що дало можливість виокремити та проаналізувати основні поняття, на яких базується явище педагогічного партнерства, зокрема, «партнерство», педагогічне партнерство», «компетентність педагогічного партнерства», «рівноправність», «відповідальність», «довіра», «повага» та ін.; розкрито сучасний стан розвитку компетентності педагогічного партнерства у педагогів; з’ясовано на рівні теорії чинники розвитку досліджуваного феномену та проаналізовано сучасні педагогічні технології розвитку досліджуваного феномену в рамках післядипломної освіти.

 Накопичення значної кількості теоретичного матеріалу з досліджуваної проблеми вимагає його апробації, тобто перевірки та підтвердження достовірності, актуальності та практичної придатності через колективне обговорення на засіданнях кафедри, методологічних семінарах, конференціях різного рівня, що реалізується у вигляді доповідей, тез, статей, публікацій у професійних часописах, виданнях, що індексуються науково-метричними базами Scopus і WoS та тих з них, що входять до переліку фахових, затверджених МОН України.

 При цьому передбачається отримання зворотного зв’язку у вигляді рецензій, критичних оцінок, зауважень та порад від практиків, науковців та інших зацікавлених осіб. Це потрібно для підтвердження актуальності, достовірності та практичної цінності одержаних результатів. Таким чином підвищується довіра до результатів дослідження, що сприяє їх упровадженню та подальшому розвитку. Апробація результатів дослідження допомагає перевести ідеї з теорії в реальність, демонструючи їхню цінність для наукової спільноти та практики.

 Отож, в рамках теоретичного дослідження науковці кафедри скористалися широким арсеналом можливостей для апробації досягнутих результатів на міжнародних, вітчизняних та місцевих наукових, науково-практичних конференціях. І сьогодні можемо познайомитися з науковими статтями, тезами, виступами, що опубліковані в електронних часописах і розміщені в Інституційному репозиторії.
Представлені на конференціях результати наукового дослідження було опубліковано в електронних часописах. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

  День був започаткований 1986 року в США (штат Мічиган).

 За однією версією, таку незвичайну ідею підкинув пастор однієї з протестантських церков – Кевін Заборні. Він стверджував, що американці поводять себе надто стримано та не проявляють своїх почуттів. Таким чином люди намагаються відгородити себе від інших та зберегти свою недоторканість. Дехто взагалі вважає дотики панібратськими відносинами, недопустимими у спілкуванні з незнайомцями. А левова частка людей соромиться виявляти свої почуття на публіці.

 За іншою версією, свято з’явилося сформувавшись в студентському середовищі західноєвропейської молоді. Саме в цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку.

 Започатковане у вузькому колі свято спочатку набуло національних масштабів, а пізніше розповсюдилося усім світом.

 Метою свята є привернення уваги до важливості людських стосунків та підтримки позитивних емоцій. За традицією, в цей день люди активно дарують обійми рідним, близьким та колегам, а також влаштовують спільні заходи з обіймами. Міжнародний день обіймів сприяє зміцненню зв’язків між людьми та підтримці духовного здоров’я. Крім того, він популяризує таку важливу тему, як фізичний контакт, і нагадує про те, що іноді все, що потрібно, це просто обійми, особливо у світі, де багато часу ми проводимо перед екранами та мобільними телефонами, та де віртуальне спілкування стає все більш поширеним.

 Що говорять вчені про обійми?

 1. Обійми зменшують стрес та ризик захворювань.
Обійми сприяють зниженню рівня гормону стресу – кортизолу. Дослідження Університету Карнегі-Меллона показало, що існує взаємозв’язок між обіймами та імунною системою людини.
Зокрема, під час дослідження було розглянуто типи хвороб та інфекцій, до яких людина стає більш сприйнятливою через стрес та підвищений рівень кортизолу.
Дослідники виявили, що люди, які частіше обіймалися, рідше хворіли. А у випадку хвороб, їх симптоми були менш інтенсивними, вони також підрахували, що ефект обіймів на 32% пом’якшує стрес. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

Шановні освітяни!

Пропонуємо вашій увазі дайджест січневого календаря-2026:
ВСІ дати січня.

1 січня – День авторського права, день суспільного надбання.
2 січня – День наукової фантастики.
4 січня – Всесвітній день абетки Брайля.
6 січня – День прибирання ялинки.
7 січня – День наставника.
8 січня – Міжнародний день хореографа. День “Пригорни до себе курча“.
10 січня – День скорочення витрат на електроенергію.
11 січня – Міжнародний день “Дякую”.
14 січня – Всесвітній день логіки.
15 січня – День народження Вікіпедії.
16 січня – День вшанування дракона.
17 січня – День дитячих винаходів.
18 січня – День тлумачного словника. Всесвітній день снігу.
20 січня – День Автономної Республіки Крим.
21 січня – Міжнародний день обіймів.
22 січня – День Соборності України.
23 січня – День ручного письма чи день почерку.
24 січня – Міжнародний день переробки мобільних телефонів, Міжнародний день освіти.
26 січня – Міжнародний день без інтернету. Всесвітній день екологічної освіти.
28 січня – Всесвітній день громадської активності, Міжнародний день скорочення викидів CO2, Міжнародний день конструктора «Лего», Міжнародний день захисту персональних даних.
29 січня – День пазла та головоломки.
31 січня – Міжнародний день зебри.

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

 Зимові канікули — чудова нагода для педагогів не лише відпочити, а й зробити крок до власного професійного зростання! Саме тому запрошуємо освітян взяти участь у очних фахових курсах і тренінгах, які відбудуться з 05 по 09 січня 2026 року в Інституті післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

 Фахові курси та тренінги спрямовані на вдосконалення педагогічної майстерності, розвиток сучасних професійних компетентностей і створення простору для взаємного обміну досвідом. Програма поєднує практичні заняття та інтерактивні форми роботи.

  Триденні фахові та тематичні курси розраховані на 30 годин (1 кред. ECTS). Одноденні тренінги, майстер-класи, навчальні модулі розраховані на 10 годин (0,33 кред. ECTS).

 Після завершення навчання учасники отримають сертифікати про підвищення кваліфікації встановленого зразка. Дати, час та адреси проведення занять зазначені в реєстрації. Довідки за тел.: +38 (097) 294-08-73 – Навчальний відділ.

 Фаховий курс для керівників закладів освіти: «Вдосконалюй себе: безперервний особистісний та професійний розвиток керівників ЗЗСО». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок об 11:00.
Місце проведення: Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, вул. Левка Лук’яненка, 13-Б (станція метро «Мінська»)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для педагогічних працівників закладів дошкільної освіти: «Партнерство в розвитку дошкільника: супровід життєдіяльності, емоційний добробут, дослідницька активність». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 14:00
Місце проведення: «Бібліотека на Русанівці», вул. Ентузіастів, 29.
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 Фаховий курс для вчителів початкових класів, вихователів ГПД: «Інноваційні освітні практики у початковій школі». Дати проведення занять: 06.01.2026 – 08.01.2026 р. Початок о 10:00.
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81).
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Психологічний тренінг для педагогів закладів освіти “Кадр тиші: підсвідоме відображення спокою”. Дата проведення: 09.01.2026 р. Початок об 11:00
Місце проведення: Інститут післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 22-Б (приміщення Гімназії № 81)
ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

Матеріали підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

  З новим роком! Чи вже відвідали головну ялинку країни? Подивіться самі, яка вона цьогоріч висока, ошатна, чепурна, елегантна, пишна. Щороку інша, не схожа на попередні. Кияни та гості вже й не уявляють столиці без такої красуні. А коли вона з’явилася вперше?

  У середині XIX століття ялинка вважалася «німецькою забавою». Її встановлення, прикрашання було поодиноким у окремих сім’ях. Легенда каже, що Мартін Лютер (Німеччина, XVI ст.) прикрасив ялинку свічками, щоб відтворити сяйво зірок, зробивши її символом Різдва (фото «Мартін Лютер. Гравюра 1860-х років»). Німецькі колоністи привезли звичай до України у XIХ ст. Спочатку зелена красуня з’явилася у маєтках шляхти та містян. А більшість чинили спротив, вбачаючи у такому нововведенні наступ на традиційний український дідух, витіснення його чужоземними традиціями. Кияни довго не сприймали ялинку, віддаючи перевагу різдвяній атрибутиці з «павуками» (солом’яні обереги під стелею) та дідухами, витинанками на вікнах та свічками, прикрасами з паперу (янголи, зірки), які створюють атмосферу українського Різдва без ялинки. Та поступово ялинка ставала бажаною гостею у багатьох будинках, їй раділи і діти, і дорослі. Та це були заможні родини (Ялинка. Михайло Коцюбинський. 1891).

 Перша публічна ялинка в Києві була встановлена у 1878 році в залі Дворянського зібрання (на місці сучасного Будинку профспілок на Майдані Незалежності). Доступ до неї мали діти київської еліти. Святкування з ялинкою проходили в Контрактовому будинку на Подолі, де влаштовували благодійні бали та ярмарки. Найперші фотографії ялинок у Києві здебільшого зафіксували не вуличні святкування, а домашні інтер’єри заможних родин або закриті заходи в гімназіях та клубах.

 Найдавніші знімки датуються кінцем XIX століття. На них можна побачити ялинки, прикрашені справжніми свічками, горіхами та яблуками. Популярними були постановочні святкові листівки, на яких позували кияни біля щедро прикрашених дерев у фотоательє, студіях (фото «Різдвяна листівка зі Львова. 1911»).

 Радянська влада встановлення ялинки оголосила буржуазним і релігійним пережитком (фото «Антирелігійний захід. 1929 рік»). Після тривалої заборони у 1935 році ялинка таки повернулася. Її перетворили на новорічну, а не різдвяну прикрасу, щоб позбутися релігійних асоціацій. Першу радянську новорічну ялинку встановили в Харкові (це місто було столицею УРСР протягом 15 років – з 1919 до 1934). У Києві ця традиція стала масовою з 1936 року. Поступово ялинка зайняла своє місце, символізуючи не так Різдво, як новий рік (фото «Київ. 1947 рік»).

 Локації щороку змінювалися: біля оперного театру, в парках, на Хрещатику (фото «Хрещатик. Вхід у метро. 1961 рік», «Хрещатик. Готель «Москва». 1962 рік, «Хрещатик. Перед пл. Калініна. 1965 рік». Нині це готель «Київ»), біля консерваторії (фото Консерваторія. 1981 рік), у Київському Палаці піонерів (зараз Київський Палац дітей та юнацтва), на Софійській площі (фото «Софійська площа. 1954»). З 1960 р. головна ялинка Києва «переїхала» на площу Калініна (тепер Майдан Незалежності) і закріпилася там на довгі роки.

 Після легалізації свята у 1935 році з’явилися офіційні репортажні знімки, та були вони нерегулярними і не так широко висвітлювали подію. Історія масових фото головної ялинки на головній площі Києва починається з 1950-1960-х років. На них вона виглядала як конусоподібна конструкція, рясно прикрашена паперовими та скляними іграшками.

  Як обирали дерево, що символізувало початок нового року? Роками шукали у лісах найвищу, найкращу ялинку і привозили її до Києва. Ця подія ставала відома всім через розлогі репортажі, що вказували на місце, де росла красуня, її параметри, шлях до Києва і по Києву. Жаль було дивитися, коли її повалену, обрізану везли до тимчасового місця.

 Жива чи штучна? Відмова від встановлення живої головної ялинки в Києві відбувалася поступово. До 2011 будували металеву збірну конструкцію-каркас, яку заповнювали сотнями маленьких живих ялин чи окремими гілками, що й зберігало колекційні зразки дерев-гігантів. Перша штучна ялинка країни починала 2011 рік. Вона мала конусоподібну форму, була прикрашена 3D-ілюмінацією та орнаментами (фото «Майдан Незалежності. 2010 р.»). Напередодні тодішній президент, не знайшовши українського слова, назвав її «йолка», що й стало відомим мемом. Та це іронічне прізвисько трималося недовго, бо наступні роки варіативність конструкцій набувала досконалості, пишності, незвичності й привабливості. З екологічних міркувань та з міркувань зручності монтажу остаточний вибір прийшовся на штучну ялинку і став стандартом для Києва.

 Побачити оригінали цих рідкісних знімків та реконструйовані святкові інтер’єри можна у Музеї історії міста Києва на тематичній виставці «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення».

Головна ялинка України крізь роки: яка вона була
Тематична виставка «Київська ялинка від XIX ст. до сьогодення»
Якими були головні ялинки країни періоду 2020-2023 року

Матеріал підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.

Шановні колеги!

Пропонуємо вам реєстр робочих програм модулів кафедри для фахівців ЗДО.
Пропонуємо вам реєстр робочих програм модулів кафедри для фахівців початкової школи.

  У цифрову епоху, коли стрімко зростає швидкість інформаційного потоку, а яскравий візуальний контент дедалі частіше витісняє зосереджене читання книги, проблема розвитку читацької грамотності постає особливо гостро. Адже зменшення інтересу дітей до художніх і пізнавальних текстів поступово позначається на здатності тримати увагу, розуміти прочитане та критично осмислювати інформацію. Результати вітчизняних і міжнародних досліджень сигналізують про потребу оновлення підходів до навчання читання й переорієнтацію їх на розвиток читацької грамотності як багатовимірної компетенції.
В сучасних реаліях, позначених війною та щоденними викликами, інтерес до читання української книги та вміння критично працювати з текстами набуває суспільного значення.
Учням початкової школи важливо вчитися ставити запитання, розмірковувати над змістом, помічати авторську позицію. Водночас книга – це розвиток уяви, асоціативного мислення, емоційного інтелекту і допомога у власному самовираженні.
Інтерактивні вправи, творчі завдання, діалогічне й рефлексивне читання створюють умови для формування стійкої читацької мотивації та позитивного ставлення до книги як до джерела знань, досвіду й внутрішнього зростання.
Практичні шляхи розвитку читацької грамотності були ґрунтовно представлені на вебінарі 11 грудня 2025 року. Також була надана інформація про Національний тиждень читання літератури для дітей, організований Українським інститутом книги. Він проходить 4-14 грудня 2025 під гаслом “Тепло книжкової родини”.

Презентація Цибульської С.М. “Формування і розвиток читацької грамотності учнів початкової школи”
УІК “Каталог української дитячої літератури 2025 року”

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Цибульська С.М.

Місяць грудень наповнений значною кількістю цікавих та пам’ятних дат. Пропонуємо вам інформаційні матеріали про деякі з них.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. День адвент-календаря
2 грудня – День спеціальної освіти. Всесвітній день запобігання забрудненню навколишнього середовища
3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю
5 грудня – Міжнародний день волонтера. Всесвітній день ґрунтів
6 грудня – День Збройних сил України. День Святителя Миколая Чудотворця
7 грудня – Всесвітній день української хустки
8 грудня – Всесвітній день захисту клімату
9 грудня – День народження Бориса Грінченка
10 грудня – День прав людини. Міжнародний день прав тварин. Всесвітній день футболу
11 грудня – Міжнародний день гір
14 грудня – День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. День благодійності в Україні
15 грудня – День чаю
20 грудня – День гри
22 грудня – День зимового сонцестояння. День енергетика в Україні
25 грудня – Різдво Христове
28 грудня – Міжнародний день кіно
31 грудня – Новий рік

Всі свята грудня

Матеріал підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.

  27 листопада 2025 р. кафедра дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Університету Грінченка привітала з півстолітнім ювілеєм творчий колектив, який довгі роки слугував базою для проходження практичних занять слухачами курсового підвищення кваліфікації, колектив, що характеризується згуртованістю, наявністю спільних цінностей, взаємною відповідальністю один за одного та за спільний результат. Колектив, який очолює Тетяна Миколаївна Шевченко, знають не тільки освітяни Києва, а й усієї України.

  На сайті Інституту в розділі «Методичний супровід» представлено матеріали передового педагогічного досвіду закладу «Розробка проектів з екологічного виховання дошкільників» (2009)  та досвід роботи педагогів з формування у дітей дошкільного віку ключових компетентностей засобами музейної педагогіки (на основі музею Григорія Світлицького) (Тетяна Шевченко, Леся Стриженюк, Альона Гавриленко, Оксана Дидикало, Любов Заблоцька, Наталія Пальченко, Лана Колосюк, Галина Яковчук. 2024).

  У закладі працюють випускники Університету Грінченка – молоді та натхненні педагоги, які продовжують традиції закладу та водночас приносять нові ідеї. Сподіваємося, що їхня енергія й професійність і надалі буде запорукою сучасності закладу, його інноваційності, відкритості до змін.

  Нехай цей ювілей стане початком нової сторінки у вашій історії розвитку закладу. Бажаємо миру та злагоди, натхнення та творчості у щоденній освітній діяльності, здоров’я та радості вихованцям і їхнім родинами, процвітання, успіхів, стабільності та гідної оцінки праці колективу.

  Ви – гордість Подільського району, всієї освітньої спільноти Києва та незламної України!

  З ювілеєм, дорогі друзі!

  У вересні 2025 року онлайн-платформа AdapterraUA оголосила конкурс. Його мета – зібрати найкращі реалізовані практики, які демонструють ефективні, стійкі та інноваційні адаптаційні підходи до зміни клімату. Зробити практики видимими для громад, муніципалітетів, бізнесу та всіх зацікавлених.

  Що таке адаптаційне рішення? Це – будь-яка дія або проєкт, що зменшує вразливість громади до наслідків зміни клімату та відповідає принципам природоорієнтованих рішень (відновлює або підтримує природні екосистеми, водночас знижуючи кліматичні ризики). Наприклад, управління водними ресурсами, озеленення, захист від спеки або енергоефективність у школах.

 Конкурс мав 3 категорії:
– захід з адаптації до зміни клімату, втілений муніципалітетом;
– захід з адаптації до зміни клімату, втілений громадською організацією або ініціативною групою;
– методичні матеріали що стосуються впровадження заходів з адаптації до зміни клімату, оцінки вразливості до зміни клімату.

 У третій номінації конкурсу взяла участь старша викладачка кафедри Ірина Санковська з НМК “Кліматична абетка” та НМК “Клімат-бокс” (у співпраці з Пруцаковою О. – завідувачкою НДЛ експериментальної педагогіки та педагогічних інновацій ІПО).
Науковиці прагнули навчити дітей не сухої теорії, а практики. Не просто говорити загальними поняттями про «берегти природу», а пояснити, чому це важливо. Саме тому НМК вчать молодших і старших школярів мислити екологічно, діяти свідомо й передавати ці знання у свої родини. Розумінню того, що зміна клімату стосується кожного.

 Найкраще про ефективність курсів говорять не статистичні показники, а конкретні історії з класів. «Кліматична абетка» та «Клімат-бокс» створили десятки таких історій – від невеликих сільських шкіл до навчальних закладів міст, від Київщини до Херсонщини, від Львівщини да Харківщини.

  «Це курс відкриттів, переосмислення та усвідомлення. До дітей стали прислухатися батьки», – поділилася враженнями Ольга Лисенко з Маловисківського ліцею на Кіровоградщині. Батьки не просто слухали розповіді про уроки – вони разом з дітьми шили еко-торбинки, давали друге життя старим речам, перетворювали теорію на практику.

  На Полтавщині вчителі біології Євгенія Крат і Тетяна Біляєва помітили, як діти із задоволенням чекали нових занять, сумлінно виконували домашні завдання, з інтересом переглядали інтерактивний матеріал та гаряче обговорювали деякі теми.

  Ольга Моцьо з Херсонщини вплела курс у звичайні уроки «Я досліджую світ» і побачила результат: «Діти залучають до такої діяльності своїх друзів, членів родини та однодумців». Знання не залишилися в зошитах – вони пішли в життя.

  А найкращий комплімент прийшов від самих дітей. Інна Племянник зі Щасливського НВК на Київщині розповідає: «Учні просили додати більше завдань, більше розмальовок, більше можливостей самим щось створювати. Коли діти просять не менше, а більше – курс справді спрацював»

  Курси за вибором з кліматичної освіти створені у співпраці з ГО «Український екологічний клуб «Зелена хвиля» та партнерами.
Відкрите голосування завершилося 16 листопада перемогою!

З інтерв’ю номінантки Санковської І.М. можна ознайомитися тут: «Кліматична абетка»: як один курс змінює свідомість тисяч українських родин

НМК “Кліматична абетка”: програма, методичка, зошит.
НМК “Клімат-бокс”: програма, методичка, зошит.

Матеріали підготувала старша викладачка кафедри Санковська І.М.