8 вересня було проведено круглий стіл для науковців кафедри дошкільної та початкової освіти, присвячений Міжнародному дню грамотності. Цей день був оголошений ЮНЕСКО в 1966 році, і лише в останні 1012 років набув справжнього розмаху. Проблемі грамотності почали приділяти більше уваги у середині минулого століття. ООН вважала грамотність і тривалість життя людини однаково важливими характеристиками життя народу. Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО відзначало День грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства до розповсюдження грамотності.
Презентація до Міжнародного дня грамотності
Матеріали підготовили: Пазюк С.А., Щербина В.М.
Здавалося б, у прогресивному, сучасному та інноваційному ХХІ столітті проблема неграмотності не мала би бути актуальною. Проте така думка хибна. За останніми дослідженнями на нашій планеті 781 мільйон дорослих не мають освіти, а приблизно 100 мільйонів дітей не ходить до школи. При цьому йдеться і про населення розвинутих країн зокрема. Так, із кожним роком ця цифра зменшується, але питання неграмотності населення залишається актуальним.
8 вересня відзначають Міжнародний день грамотності. Він був оголошений ЮНЕСКО в 1966 році, і лише в останні 1012 років набув справжнього розмаху. Проблемі грамотності почали приділяти більше уваги у середині минулого століття. ООН вважала грамотність і тривалість життя людини однаково важливими характеристиками життя народу. Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО відзначало День грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства до розповсюдження грамотності. Традиція щорічно відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня датою урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.
У поняття «грамотність» не варто вкладати тільки вміння читати та писати. Це примітивна частина вміння бути грамотною людиною, а ось здатність використовувати прочитане, одержувати нові знання для себе та передавати їх іншим – це і є грамотність.
Ще в одному із тлумачень «грамотності» зазначено, що передусім – це володіння цілим комплексом суспільно-необхідних знань і навичок, які дозволяють людям свідомо брати участь у соціальних процесах.
«Інститут Просвіти» поцікавився в українських мовознавців, перекладачів та письменників, а що, на їхню думку, означає бути грамотним українцем?
Олександра Сербенська, український мовознавець, доктор філологічних наук.
«Грамотність – це ступінь знання законів і правил рідної мови, це вміння користуватися цими знаннями для висловлювання своєї думки в усному та писемному мовленні. Грамотність – це не тільки вміння добре писати, ми маємо відходити від того спрощеного розуміння.
Грамотність переплітається з поняттям культури мови. Також тут важливе ставлення мовця до своєї рідної мови: як він її розцінює, чи є в нього закладені основи збереження мови, чи він іде за своїм середовищем, яке не визнає чисту мову. Зараз багато людей працюють над тим, щоб повернути українській мові її самобутніх висловів і слів. Ця робота є довгою, і розрахована вона насамперед на орієнтацію самої людини».
Олександр Ірванець, український письменник, перекладач.
Мова є прапором нації на нашій планеті, символом нашого буття – і цього забувати не можна. Із самого слова «грамотність» ми розуміємо, що це знання правил граматики. І цими знаннями дедалі більше наших сучасників не може похвалитися.
Я читаю багато сучасних електронних і паперових видань, але в них дуже низький рівень грамотності. У чому тут небезпека? Людина, яка неграмотно пише і говорить – неграмотно думає і живе. Її спосіб думання переходить на її життя. Я не пам’ятаю, коли востаннє бачив якийсь хороший текст. Для прикладу: коли я в метро, у транспорті бачу рекламні тексти, там практично завжди буде помилка. Мене це не втішає, тому що неграмотність граматична поширюється на всі сфери життя.
Читанням класичної літератури можна поставити собі грамотність. Якщо людина має перед собою грамотний, відредагований текст, тоді вона і сама буде грамотна. Бо спеціально зараз же ж ніхто не буде ходити на курси підвищення грамотності».
Про глибинні причини тотальної безграмотності розповідає психолог Оксана Алферова.
У Європі скрізь вводять безкоштовні курси підвищення грамотності для дорослих носіїв мови. І попит на них величезний, адже кількість тих, хто не пам’ятає, як правильно писати певне слово чи де поставити кому, стрімко зростає. Когось дратують люди, які вишукують чужі помилки, бо здається, що вони так самостверджуються, а хтось скаржиться, що очі болять від помилок — і не лише в соціальних мережах, а й в Internet-виданнях і друкованій пресі.
«Кров з очей», «Стільки помилок — неповага до читача», «Освіта, на жаль, зараз взагалі не гарантує освіченість», «Помилки трапляються у всіх, але деякі – просто непристойні, за гранню», «Це те саме, що вийти на вулицю без штанів і казати, що не можна судити за одягом», «Не віриться, що людина з таким бідним словниковим запасом та морем помилок є успішною» — такі зауваження можна почути від поціновувачів грамотності.
«В епоху гаджетів грамотність не обов’язкова», «Я принципово не ставлю ком у соцмережах — лінь», «Я вам не філолог», «Думайте про сенс, а не прискіпуйтеся до помилок», «Пишу на емоціях, не до правопису», «Геть заплуталася з вашим новим правописом», — так виправдовуються ті, хто пише з помилками. Таких, за даними дослідників, нині значно більше.
Які причини змушують змінити ставлення до грамотності?
1. Не зосереджуються на тексті
Сучасні люди уважніше вдивляються в зображення, інфографіку, ніж у текст. Раніше текст мав завдання «створити картинку», тож помилки більше дратували людей, заважали польоту фантазії. Нині планка знизилася, адже основний акцент для роботи уяви — візуальне оформлення. Доводить це, приміром, еволюція смайлів — від дуже простих і статичних до сучасних емодзі, що виражають безліч нюансів емоційного стану співрозмовника.
2. Мало читають
Наслідок попереднього пункту: діти значно більше інформації отримують із відео, ніж із книжок. Якщо багато читати, слово викарбовується в зоровій пам’яті. Зорова пам’ять підкаже, що слово пишеться інакше, якщо зроблена помилка. Тож раніше все було просто: пишеш з помилками — значить, мало читаєш. А як мало читаєш — не розвиваєшся, тож стаєш нецікавою людиною. Зараз ці асоціації зникли, тож безграмотна людина так не відштовхує від себе, як це було раніше.
3. Швидко читають
Нині популярними є курси швидкочитання, на яких людина вчиться легко розуміти сенс, поступаючись деталями, охоплювати очима одразу всю сторінку. При цьому образ окремого слова не встигає відкластися у пам’яті. А через це немає внутрішньої підказки, що десь є помилка.
4. Багато пишуть
Не так давно друк книги був цілою подією. Найбільше текстів писали журналісти щоденних видань, але їхні роботи багаторазово перевірялися редакторами та коректорами. За помилки в назвах фірм, приміром, можна було потрапити під суд. Нині ж у соцмережах люди пишуть майже щодня. І там письмова мова стає значно ближчою до розмовної. Поступово Internet-видання та «неформальний Internet» зближуються, тож таке собі знецінення щодо грамотності текстів стосується і їх. Тим часом пам’ять закарбовує багаторазово повторені в повідомленнях помилки і ті починають здаватися правильним варіантом.
5. Швидко пишуть
Вперше з появою мессенджерів та мережевих ігор людям доводиться миттєво відповідати на запитання, підтримувати діалоги письмово. Коли людина поспішає, вона робить значно більше помилок. Майже половина всіх помилок — орфографічні, а третина проблем — з комами, як проаналізували вчені Пенсильванського університету. Тож саме через безліч помилок, як гротескна реакція спочатку виникла «олбанська» мова — з підкреслено неправильною орфографією за принципом «як чується, так і пишеться». 20 років тому вона була частиною контркультури, але згодом вирази та скорочені слова влилися в загальну Internet -мову. «Красава» та «красавчег» перейшло навіть до реклами. А вже про «дяк», «ок», «нзщ» (нема за що), «мб» (може бути) годі й казати. Неодноразові дослідження довели, що 4 з 5-ти користувачів соцмереж пишуть скороченими словами, а 3 з 5-ти додають сленг. Чимало людей замість знака оклику ставлять одиниці, а замість знака питання — 7 (так стається, якщо рано відпустити Shift). Адже це економить секунди, коли треба натискати цей самий Shift. Типові помилки стають правилом. Утім, мова не є правилами, які вигадали вчені, вона відбиває реальні зміни. Можливо, якщо так буде зручніше писати всім — наступні покоління переведуть це в правила.
6. Пишуть для себе
Багато людей, особливо молодь, сприймають соцмережі як публічний щоденник, записи для себе (і лише в другу чергу — для читачів). Тож і завдання перед собою ставлять інші, ніж під час комунікації: не боятися помилитися, вивільнитися, думати про ідеї та почуття, а не про правила, економити зусилля.
7. Пишуть анонімно
Там, де ти — нік, віртуальний образ, навіть анонім, легше пробачати собі помилки, ніж з людьми, які впливають на твою репутацію. Та й одне від одного очікують менше — це як різниця між спілкуванням у краватках і в халатах.
8. Звикають до автоматичної перевірки
У 2011 році в журналі Science написали про експеримент: у студентів, які конспектували лекції на комп’ютерах, обсяг робочої пам’яті ставав більшим порівняно з тими, хто писав у зошитах, але забувалася інформація значно швидше. Вчені пояснили це тим, що людина не планує утримувати в пам’яті те, що записано на гаджеті. Що ж до грамотності, то вона покладається на функцію автоматичної перевірки.
9. Звикають до «допомоги друзів»
Утім, ідеться не лише про гаджети, а й про те, що через соцмережі ми постійно на зв’язку з іншими. І виникає очікування, що хтось неодмінно підкаже, як правильно, виправити, а не засудить. Недарма нині на сайтах заведено писати: якщо знайшли помилки, допоможіть нам їх виправити. Особливо це актуально для покоління Y — «покоління заохочувальних призів», які змалечку звикли, що за творчість та прояви самовираження (незалежно від форми) їм аплодують.
10. Потрапляють під вплив іноземних мов
В Internet мови поступово змішуються. Ось автоматично перекладений текст із помилками, ось один співрозмовник запитує англійською, а інший відповідає українською. Проблем кілька. Щоб розширити коло спілкування, добре знати багато мов. Але справжніх поліглотів значно менше, ніж людей, які роблять величезну кількість помилок, але пишаються тим, що комунікують різними мовами, і не намагаються підвищувати рівень. Орієнтуються на кількість, а не якість.
11. Страждають на функціональну неграмотність
Ця недуга за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я охоплює третину населення світу. Йдеться не про неписьменність. Такі люди вміють читати й писати, але вони не можуть самостійно зробити висновки. Не можуть використати інструкцію, розібратися у філософських трактатах, читати критично й оцінювати прочитане. Такі люди роблять чимало помилок та прагнуть максимально скоротити і спростити текст.
Чому гарні вчителі стають настільки важливими
Чи означає все це, що грамотність не потрібна? Ні. Можливо, нові варіанти слів увійдуть в мову. Та це не означає, що знати правила і тренувати грамотність не треба, адже без цього нині нереально зробити кар’єру. Великі іноземні корпорації навіть звільняють, якщо звіти та презентації рясніють помилками. Зниження планки доводить лише, що доведеться робити чимало зусиль та не покладатися на щоденний досвід, якщо є амбітні плани. І ще — роль учителя мови зростає, адже якщо в дитинстві педагог зможе прищепити відчуття слова та бажання в цьому вдосконалюватися, перед людиною відкриються нові перспективи.
Раз у 2–3 роки Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй вираховує індекс рівня освіти в країнах світу (EducationIndex) — це комбінований показник (ПРООН), що використовується для розрахунку Індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) в рамках спеціальної серії доповідей ООН про розвиток людини. Цей вимір людського розвитку відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації праці. Так, за останніми даними 2016 року Україна знаходиться на 84 місці серед 188 країн.
Крім того, за даними ООН у світі близько 800 млн. людей неписемні, 2/3 із них — жінки.
За даними ЮНЕСКО, якби всі жінки отримали початкову освіту, то дитяча смертність скоротилася б на одну шосту, а материнська — на дві третини. Якби початкову освіту отримували жінки Західної і Південної Африки, то кількість дитячих шлюбів зменшилася б на 14%, а у разі здобуття середньої освіти — на 64%. Більшість неписемних людей від загальної кількості в усьому світі мешкає в Індії — 37%. Загалом по світу з 1950 по 1990 роки писемність збільшилась з 56 до 76%, у наступні десять років зросла до 82%. А з 2000 року цей показник зріс лише на 2%, що свідчить про сповільнення темпів ліквідації неписемного населення.
Кількість грамотних людей становить лише 84%, що означає, що приблизно кожен десятий житель планети взагалі не вміє читати. Кількість писемних серед молодих людей на 6% вище, ніж серед дівчат, і самий великий розрив спостерігається в мусульманських країнах. 76% всіх неписемних людей планети становлять жителі Центральної та Західної Африки, особливо в країнах Оман, Марокко, Гондурас, ПАР і Гана. В арабських країнах – 38% населення.
У загальних показниках по Європі грамотність населення становить 99,8%. В Європейських країнах найбільша кількість людей із низькою кваліфікацією (із неповною середньою освітою) в основному проживають у південних регіонах (Португаліі та Іспанії). У свою чергу, в Об’єднаному Королівстві, Нідерландах, Бельгії та Швеції проживає найменша кількість таких людей. Загалом, Італія, Португалія, Румунія і Чехія — регіони з найменшим відсотком людей з вищою освітою. Наприклад, в Іспанії кількість неписемної молоді у віці від 15 до 24 років, які не можуть читати і писати, становить 10536 осіб, неписемного дорослого населення — 740206 осіб. Неписемність серед людей похилого віку — 505694 особи. Індекс грамотності молодого покоління становить 99,8, індекс грамотності дорослого населення 98,1; індекс грамотності населення похилого віку 94,2. В Італії в 1861 році 80% жителів країни були неписемні, в 1951 році — 13%, станом на 2017 рік — 1,5%.
Організація економічної співпраці і розвитку складає рейтинг загальноосвітніх шкіл, який показує взаємозв’язок освіти й економічного розвитку. На перших місцях у 2019 році опинились країни Західної Європи та Австралія: Німеччина – 1 місце, Австралія — 2, Велика Британія — 8 місце, США — 12, Україна — 46, країни Африки на останніх позиціях (http://www.hdr.undp.org/en/2019-report).
Писемність, грамотність населення в сучасних умовах окреслюється не просто здатністю писати і читати, а спроможністю до навчання та саморозвитку, обов’язковому використанні інформаційних технологій. Останні в епоху постіндустріального суспільства відіграють ключову роль у зростанні людського капіталу, впливаючи на економіку країн, зокрема на добробут суспільства, розвиток бізнес-середовища та держави загалом.
За даними комісії ООН із питань цифрових технологій до 2030 року кожен дорослий повинен мати доступ до цифрових технологій. Кількість людей, що мають доступ до такого способу зв’язку, стрімко зростає, з 14,5% у 200 році до 45,3% у 2018. Перше місце у світі за використанням широкосмугового зв’язку посідає Південна Корея, користувачами є більше 98% жителів країни.
Перше місце в світі з підключення до всесвітньої мережі посідає Ісландія (96,5% населення), а найнижче показники в країнах Африки (менше 2%). Наприклад, найменше користувачів Internet в Ефіопії, Нігері, Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Сомалі, Бурунді та Еритреї.
(https://digitalcooperation.org/wp-content/uploads/2019/06/DigitalCooperation-report-web-FINAL-1.pdf)
В Україні, за даними дослідження ConnectedConsumerStudy 2017, проведене Kantar TNS, щодо особливостей поведінки українських Internet-користувачів, 66% українців регулярно користуються Internet для особистих цілей. Для порівняння, на глобальному рівні ця цифра становить 82%. Серед загальної кількості користувачів Internet особи, старші 65 років, складають 5%, у віці від 55 до 64 років — 10%, у віці від 45 до 54 років — 18%. Найактивнішими користувачами Internet є мешканці України у віці 25-34 і 35-44 років — 27% і 23% відповідно.
Щодо рівня грамотності в Україні. Кількість писемних людей станом на вересень 2019 року становить 99,7%, в той час як на кінець 1932 року налічувалося лише 15% неписьменних віком до 50 років, замість 72% на початку XX століття. Щодо гендерного розподілу, то за офіційною статистикою, відомою лише станом на 2014 рік, неписьменних чоловіків в Україні менше на 0,2%.
Значний розрив грамотності у світі обумовлений, з одного боку, домінуванням у провідних країнах технологічних укладів V-VI-VII рівнів та, з іншого боку, наявністю в інших неписемних людей, що свідчить про диспропорційний розвиток планети. Знання є основою орієнтації людини в навколишньому світі, її повсякденної поведінки. Чим більша інтелектуальна відірваність країни від світових процесів, тим більше вона стає суб’єктом використання іншими для задоволення чужих цілей. Безграмотність, недосвідченість населення створює умови, при яких легко застосовувати маніпуляції. Саме тому прагнення до знань має бути потребою кожної сучасної людини, її приватним придбанням, з чого будується свідомість суспільства та його розвиток.
Отже, у чому суть діяльності ООН щодо підвищення грамотності населення планети?
У 2015 році ООН розробила стратегію для вирішення головних проблем людства до 2030 року. Серед 17 пунктів ціль 4 наголошує: «Забезпечення всеохоплюючої і справедливої якості освіти та розвиток можливостей для навчання протягом усього життя для всіх».
Це безперечний факт, що у країнах, що розвиваються, кількість дітей, які отримують початковою шкільну освіту, досягла 91 відсотка. Однак у всьому світі дітей шкільного віку, які не відвідують школу, досі нараховується 57 мільйонів. 617 мільйонів молодих людей в усьому світі відчувають нестачу основних навичок математики і грамотності. І, отже, ООН ставить за мету:
До 2030 року забезпечити всім отримання безкоштовної, рівноправної та якісної початкової і середньої освіти.
До 2030 року забезпечити доступ до якісних систем розвитку, догляду та дошкільного навчання дітей молодшого віку.
До 2030 року забезпечити для всіх жінок і чоловіків рівний доступ до недорогої та якісної професійно-технічної і вищої освіти, в тому числі університетської.
До 2030 року ліквідувати гендерну нерівність у сфері освіти і забезпечити рівний доступ до освіти і професійно-технічної підготовки всіх рівнів для вразливих груп населення.
У рамках зусиль міжнародних організацій важливим також є національні політики держав щодо грамотності. У січні 2020 року Україна, зокрема, запустила Національну програму цифрової грамотності «Дія: цифрова освіта». На Національній online-платформі з цифрової грамотності українці можуть безкоштовно пройти три online-курси: базовий курс із цифрової грамотності, цифрова грамотність для вчителів і курс для батьків «Оnline-безпека для дітей». Згодом на online-платформі з’являться просунуті курси для різних спеціалізацій, курси для світчерів, lifestyle-курси, курси нових цифрових професій.
Багато кроків для усунення безграмотності в Україні здійснюється ООН у рамках Програми розвитку в Україні та в рамках ЮНЕСКО, придаючи значну увагу викладанню і навчанню грамоті в умовах кризи COVID-19, приділяючи увагу значній ролі учителів, викладачів та зміні в педагогіці в кризових умовах.
Дякуємо авторам сайтів, завдяки яким було підготовлено ці матеріали:
https://iprosvita.com/hramotnist-iak-indykator-osvichenosti-dumky-znavtsiv-ukrainskoho-slova/
https://ukrlit.net/article/1013.html
https://economistua.com/bezgramotnist-shkidnik-rozvitku-tsivilizatsiyi/
https://abetkaland.in.ua/rejtyng-krayin-svitu-za-rivnem-osvity/
