«Одягни блакитне»: 2 квітня
Міжнародний день поширення інформації про аутизм
Серед нас, біля нас є діти й дорослі люди з розладами аутичного спектру. За даними МОЗ України за п’ять років (2009–2013 р.р.) кількість дітей з РАС зросла на 194%. Прогнозується швидке зростання поширеності РАС на тлі поліпшення діагностики та впровадження у клінічну практику сучасних діагностичних процедур.
Вирішальна роль соціалізації дитини належить не стільки процедурам, скільки людям, які постійно чи тимчасово перебувають поруч, хто готовий до контактів та сприйняття дитини такою, якою вона є. Крайнощі тут зайві, бо дитині однаково не будуть корисні ні гіперопіка, ні байдужість чи відстороненість.

Термін «аутизм» походить від грецького і означає «бути дуже орієнтованим на себе». Це такий спосіб життя, такий спосіб бачення світу. Усі діти з РАС мають спільні особливості (проблеми спілкування і проблеми соціальної взаємодії), проте у кожного є й відмінні: поведінка, темперамент, інтелект, здібності.
Варто знати, що особи з РАС мають свої сильні сторони:
– схильність до впорядкованості, завершеності, структурованості;
– кмітливість, переважання невербального інтелекту;
– високорозвинена механічна пам’ять;
– здатність до запам’ятовування знакових систем (наприклад, мови програмування);
– здатність бездоганно виконувати ті дії, яких навчені;
– високорозвинена здатність орієнтуватись у просторі й часі;
– тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким і як можна поводитись;
– розвинений музичний слух.
Явище володіння надзвичайними здібностями у сфері інтересів називається савантизм. Такими надзвичайними здібностями були наділені Альберт Ейнштейн, Амадей Моцарт, Білл Гейтс, Ганс Крістіан Андерсен, Ісак Ньютон, Леонардо да Вінчі, Чарльз Дарвін. ДЕТАЛЬНІШЕ >>




Давати горобцям дулі; баглаї годувати; клеїти дурня; бити байдики; ловити ґав; лежати лежнем; посиденьки справляти – ходити без діла, тинятися, байдикувати.








Особливо почастішали такі моменти в умовах війни: постійні тривоги, нічні бомбування, тяжкі новини з фронту – все це не додає до стійкості і витривалості педагога. Знижується працездатність, настає втома і апатія, зникає наснага до праці. Як не потрапити в таку і ситуацію, вчасно побачити неприємні зміни в своєму психологічному житті і не допустити втрати життєвих сил і енергії та переходу в стан хронічної кризи?
