2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги. Саме цього дня 219 років тому народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен. 
… У Ганса не було друзів серед вуличних хлопчаків. Ті його не приймали у своє товариство, бо був він не гарний, не товариський, галасливі ігри його не приваблювали. Сам собі шукав розваги і знайшов їх у театральних виставах, до яких створював власні сюжети. Вирізав силуети з паперу і грав за всіх персонажів. Ще з дитинства Ганс виявляє схильність до мріяння і письменства, до співу, бо мав чудовий голос.
Величезне враження на Андерсена справив справжній театр. Хлопчик вирішив, що театр — його покликання. Всіляко намагався потрапити до театру і таки потрапив. Нескла́дного довготелесого підлітка, проте з чудовим сопрано із жа́лю взяли на другорядні ролі. Вікова ломка голосу – і його звільнили. Так Андерсен розпрощався з мрією про сцену. Він замкнувся, майже не говорив і заглибився у свої мрії та вигадані образи. Чи не тому Елізі треба було мовчати, поки не зшиє для всіх братів-лебедів сорочки, аби вони знову перетворилися на людей. Та й Русалочка виміняла свій голос на людські ноги. А «Гидке каченя» можна сприйняти і як казку для дітей, і як історію життя майстра слова, який видається чужим і нікчемним у світі прагматичних душ.
Коштів на системну ґрунтовну освіту не було, тому Андерсен здобував її уривками. Не любив вчитися, навчився читати й писати лише у 10 років. У школі були введені тілесні покарання, хлопчика били по руках так, що розпухали пальці. Він відмовляється ходити до школи. Мати з відчаю пішла до ворожки, а та сказала, що він стане знаменитим і на його честь у місті буде організовано феєрична зустріч. Жінка розуміла, що без освіти стати знаменитим неможливо і знайшла єдиний заклад, де тілесні покарання не практикувалися: благодійна школа, куди брали і єврейських дітей. Забігаючи наперед: після тривалих подорожей його так і зустрічали у рідному місті.
