Однією із неприємних побічних реакцій від професійної діяльності більшості педагогів є постійне перебування в стані емоційної напруги, тривоги, хвилювання. Педагог має бути уважним, сконцентрованим, налаштованим на позитивне сприйняття різних поведінкових проявів дітей, бути готовим вчасно прореагувати, змінити щось у своїй поведінці. Трапляються і неординарні ситуації, коли потрібно максимально задіювати педагогічний талант, критичність мислення, рішучість і неймовірну витримку. Усе це може призводити до гострих переживань, емоційної нестабільності, напруження нервової системи.
Особливо почастішали такі моменти в умовах війни: постійні тривоги, нічні бомбування, тяжкі новини з фронту – все це не додає до стійкості і витривалості педагога. Знижується працездатність, настає втома і апатія, зникає наснага до праці. Як не потрапити в таку і ситуацію, вчасно побачити неприємні зміни в своєму психологічному житті і не допустити втрати життєвих сил і енергії та переходу в стан хронічної кризи?
Для кризи характерним є нездатність людини в ситуаціях зустрічі з труднощами, перешкодами адекватно впоратися за допомогою традиційних способів. Зрозуміло, що всі люди по різному реагують на несприятливі умови зовнішнього середовища, по різному проявляють себе в умовах психологічних змін. Відомо, що люди із сильною нервовою системою легше адаптуються до стресових ситуацій, а ось для інших вони можуть перетворитися в кризу і продовжуватися тижнями.
Важливо відслідковувати зміни, що відбуваються в психологічному житті і за необхідності, коли стає зрозуміло, що самостійно не виходить впоратися, звертатися за допомогою до фахівців – психологів та психотерапевтів.
І все ж, ми візьмемо на себе сміливість дати кілька порад педагогам щодо стабілізації їхнього психологічного і соціального життя.
