2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги. Саме цього дня 219 років тому народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен. 
… У Ганса не було друзів серед вуличних хлопчаків. Ті його не приймали у своє товариство, бо був він не гарний, не товариський, галасливі ігри його не приваблювали. Сам собі шукав розваги і знайшов їх у театральних виставах, до яких створював власні сюжети. Вирізав силуети з паперу і грав за всіх персонажів. Ще з дитинства Ганс виявляє схильність до мріяння і письменства, до співу, бо мав чудовий голос.
Величезне враження на Андерсена справив справжній театр. Хлопчик вирішив, що театр — його покликання. Всіляко намагався потрапити до театру і таки потрапив. Нескла́дного довготелесого підлітка, проте з чудовим сопрано із жа́лю взяли на другорядні ролі. Вікова ломка голосу – і його звільнили. Так Андерсен розпрощався з мрією про сцену. Він замкнувся, майже не говорив і заглибився у свої мрії та вигадані образи. Чи не тому Елізі треба було мовчати, поки не зшиє для всіх братів-лебедів сорочки, аби вони знову перетворилися на людей. Та й Русалочка виміняла свій голос на людські ноги. А «Гидке каченя» можна сприйняти і як казку для дітей, і як історію життя майстра слова, який видається чужим і нікчемним у світі прагматичних душ.

Коштів на системну ґрунтовну освіту не було, тому Андерсен здобував її уривками. Не любив вчитися, навчився читати й писати лише у 10 років. У школі були введені тілесні покарання, хлопчика били по руках так, що розпухали пальці. Він відмовляється ходити до школи. Мати з відчаю пішла до ворожки, а та сказала, що він стане знаменитим і на його честь у місті буде організовано феєрична зустріч. Жінка розуміла, що без освіти стати знаменитим неможливо і знайшла єдиний заклад, де тілесні покарання не практикувалися: благодійна школа, куди брали і єврейських дітей. Забігаючи наперед: після тривалих подорожей його так і зустрічали у рідному місті. ДЕТАЛЬНІШЕ >>


Давати горобцям дулі; баглаї годувати; клеїти дурня; бити байдики; ловити ґав; лежати лежнем; посиденьки справляти – ходити без діла, тинятися, байдикувати.




Зупинимося на досвіді «Формування у дітей дошкільного віку ключових компетентностей засобами музейної педагогіки (на основі музею Григорія Світлицького)». Його створили, апробували і представили спільноті педагоги закладу: Шевченко Тетяна Миколаївна, Стриженюк Леся Анатоліївна, Гавриленко Альона Василівна, Дидикало Оксана Валентинівна, Заблоцька Любов Михайлівна, Пальченко Наталія Миколаївна, Колосюк Лана Олександрівна, Яковчук Галина Віталіївна.
Зазвичай відпочинок дітей уявлявся як статичне положення або сон. Однак, відпочинок може бути і пасивним, і активним.




