Скоро день народження Києва. Чи можемо уявити наше місто без метро? Навіть саме питання звучить дивно.

 А який транспорт був до метро? Київський метрополітен — один із найстаріших у Європі. До його появи головним громадським транспортом Києва був трамвай, а історично першим – кінний омнібус (середина XIX ст.). Це були гігантські карети, що їх тягли четвірка коней. Вміщували омнібуси до 20 пасажирів. Такий транспорт сполучав Поділ з Печерськом. Через складний рельєф міста, бруківку та круті узвози поїздка в омнібусі була повільною та вкрай незручною.
1891 рік. На зміну прийшла конка – кінна залізниця. Це рейковий транспорт, де вагони по коліях тягнули знову ж таки коні. Та вони фізично не могли витягнути важкий вагон вгору крутими київськими пагорбами (теперішні вул. Михайла Грушевського чи Володимирський узвіз).

 Наступного року стався масштабний прорив: з’явився електричний трамвай. Саме через круті підйоми Київ став першим у царській росії і другим у Європі містом, куди завітав електричний трамвай і залишився назавжди. До середини XX століття трамвай був абсолютним королем київських вулиць, з яким не могли конкурувати ні автобуси, ні тролейбуси. Здавалося, транспортна проблема вирішена. Та з часом центральні вулиці міста стали затісними. Треба було вивільняти простір для автомобілів. І трамвайні колії були витіснені з центру Києва.
А місто розростається, збільшується кількість транспорту… До кінця 1950-х років жоден транспорт вже не міг впоратися з пасажиропотоком столиці.

 Від ідеї до підземного міста. Давня ідея підземки ще з далекого 1880 року виявилася рятівною. Були проєкти, та весь час щось стояло на заваді: то брак коштів, то війна, то складні геодезичні умови Києва. І ось 1950-й рік. І потреба загострилася, і технології нові з’явилися. Розпочалися перші будівельні роботи на майбутній станції «Хрещатик».

 Прокладання тунелів відбувалося в надзвичайно складних гідрогеологічних умовах. Головними ворогами метробудівників були плавуни (насичені водою рухомі піски), підземні річки, складний рельєф, великий перепад висот між правим берегом і рівнем Дніпра. Для проходження крізь підземні води навколо майбутніх тунелів бурили сотні свердловин. Туди під тиском закачували охолоджений розсіл (азот), який перетворював пухку мокру землю на міцну кригу. Тільки після цього прохідники могли копати далі.

 Через 10 років перший пробний поїзд таки пройшов від станції «Дніпро» до «Арсенальної». У різні роки фотовиставка про історію створення столичної підземки проходили на різних станціях, найчастіше на «Золотих воротах» та «Театральній». Вони включали історичні архівні світлини етапів прокладання тунелів та спорудження перших черг. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

  Він відзначається в Україні 25-31 травня 2026 року.

 Це тиждень, коли ми не лише підвищуємо рівень обізнаності про безбар’єрність та коректну комунікацію, формуємо позитивне ставлення до безбар’єрності як суспільної норми через конкретні слова та взаємоповагу, а й змінюємо ставлення до безперешкодного простору для кожного з нас.
Безбар’єрність — це більше, ніж просто зручна інфраструктура. Це можливість для кожного з нас мати рівні права, доступ до послуг, а також до інформації. Це про повагу, про вільний доступ до освіти, здоров’я, громадянських прав. Це про те, щоб кожен відчував себе частиною великої, єдиної країни, де немає перешкод на шляху до мрії.

  Національний тиждень безбар’єрності проводиться в рамках стратегії створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, за ініціативи першої леді України Олени Зеленської. Цим документом передбачено створення безбар’єрного простору в Україні за шістьма основними напрямками:

 Суспільна та громадянська безбар’єрність, яка передбачає забезпечення рівних можливостей участі всіх людей та суспільних груп у житті громад та держави.
Освітня безбар’єрність – створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, включаючи освіту протягом життя.

 Економічна безбар’єрність – забезпечення умов та можливостей для працевлаштування, заняття підприємництвом молоді, жінок, літніх людей, людей з інвалідністю тощо.

 Інформаційна безбар’єрність – умови, за яких люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують їх потреби та можливості.

 Фізична безбар’єрність – створення середовища, в якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп.

 Цифрова безбар’єрність – забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості тощо.

 Усунення бар’єрів також передбачає роботу з міфами та стереотипами щодо тих чи інших груп населення.

Презентація Юрчук Н,А. “З 25 по 31 травня 2026 року в Україні відзначається Національний тиждень безбар’єрності”
Матеріал підготувала ст. викладачка кафедри Юрчук Н.А.