Найглибша станція метрополітену в Україні та Європі – «Арсенальна». 105,5 метра. Поспішаючи, ми невдоволено біжимо по ескалатору, щоб не гаяти часу. І чому така глибока станція? А як на такій глибині можна було будувати? Традиційним способом неможливо. Застосували унікальний метод: проміжний вестибюль (так звану «склянку» вагою понад 3 тисячі тонн) змонтували на поверхні землі. Протягом чотирьох місяців ґрунт з-під цієї гігантської залізобетонної конструкції поступово виймали, і вона під власною вагою повільно занурювалася під землю на потрібну глибину. Це спосіб копання колодязів з кільцями. Через колосальну глибину на станції довелося встановити два марші ескалаторів із проміжним підземним вестибюлем.
Як це було? 6 листопада 1960 року відбулося урочисте відкриття метро у Києві. Коротка лінія метро, протяжністю 5,2 км., налічувала п’ять станцій: «Вокзальна» «Університет» «Хрещатик» «Арсенальна», а закінчувалася станцією «Дніпро» на крутому схилі біля річки. «Дніпро» унікальна тим, що є найвищою відкритою станцією, розташованою над рівнем води. Сьогодні тут пасажиропотік найменший в Києві. Біля станції «Дніпро» розташовувалося перше депо. Курйоз полягав у тому, що рейки депо та станції не з’єднувалися. Вагони знизу піднімали на естакаду за допомогою спеціального поворотного круга та підйомника. Відвідайте «Музей Київського метрополітену», де є мініатюра, що демонструє роботу кола і підіймача в русі.
У перший тиждень після відкриття метро працювало виключно в екскурсійному режимі. Пасажири приходили до метро як на атракціон, щоб побачити диво техніки на власні очі. Жетонів, квитків ще не було. Перепустки видавали на підприємствах та в університетах. Пасажири заходили на станції групами, щоб лише роздивитися мармурові зали та покататися на підземному поїзді. Ще й до цього часу поїздка у метро сприймається багатьма людьми, особливо дітьми, як розвага: «А покатаємося у метро!».
Про цю дивовижну подію писали газети, розповідали по радіо. Я, мала дитина, дивувалася разом зі своєю бабусею: «Як можна ходити під землею? Як це східці можуть їхати? У нашому погребі теж є східці, та не їдуть». Інтерес був такий великий, що вирішили: поїдемо до Києва і подивимося. Перше враження від метро несу в собі до цього часу: захоплення, дивина, холодно, людей багато, східці таки їдуть! Не стояло питання: куди кому треба їхати. Каталися у швидких вагонах, чудувалися, по ескалатору їхали вгору-вниз, вгору-вниз!
Декор, прикраси, стилі. На перших ескізах 1952 р. станції нагадували монументальні комплекси, підземні палаци зі скульптурами, позолотою, важкими люстрами, мозаїками, вітражами. 1955 рік. Радянський уряд ухвалив постанову про «боротьбу з архітектурними надмірностями». Архітекторам довелося терміново спрощувати проєкти. Попри це, перші 5 станцій зберегли високу художню цінність. «Хрещатик» прикрасили яскравими керамічними панно з українськими національними мотивами (соняшники та кукурудза). «Університет» оздобили бюстами видатних діячів науки та культури. «Вокзальна» отримала великі бронзові медальйони, які ілюструють ключові події історії України. Архітектура пізнішої станції “Золоті Ворота” (1989 р.) стала справжнім гімном давньоруському стилю: високі склепіння, прикрашені мозаїками за мотивами князівської епохи, нагадують підземний собор. Якщо пройти пероном від початку до кінця, розглядаючи мозаїки на склепінні, можна прочитати хронологічну історію Києва від князів Київської Русі. Станція “Золоті Ворота” входить до десятки найкрасивіших станцій метро у світі.
Наша столиця офіційно входить до Мережі креативних міст ЮНЕСКО. З днем народження, Києве.
Презентація Гончаренко А.М. “Київський метрополітен: знайомий і невідомий”
Джерела
Історія метро: як будували станцію «Дніпро».
Киреєва Вероніка. Метро “Університет”: історія найпараднішої станції київської підземки.
Куриленко М., З історії Київського метрополітену, 2005.
Метро “Дніпро”: як даремна станція дала життя всій підземці.
Панченко Олександр. Вагони та бомбосховище! 5 книг з історії київського метро.
Тупальська Оксана. День метро: як будували станції Хрещатик, Університет, Вокзальну, Арсенальну у минулому столітті (фото).
