Виступ доцента кафедри, кандидата педагогічних наук Юлії Волинець було присвячено обговоренню першооснов «Від маленької цеглинки до великого відкриття: як формується інженерне мислення з раннього віку». Дослідниця переконливо довела необхідність дбати про створення спеціальних умов для розвитку наукового потенціалу, починаючи з раннього віку. Втім, звернула увагу на те, що створити умови зовсім не означає наситити середовище якимись особливими іграшками (хоча була відзначена позитивна роль дитячих конструкторів) та зробити його сталим і нерушимим. Було підкреслено: оточуюча природа, найпростіші предмети як то камінці, пісок, глина, побутові предмети з різних матеріалів, пластикові пляшки і головне – підтримуюча, надихаюча і спрямовуюча на дослідження і пошук позиція вихователя – все це може бути рушіями наукового пошуку, стимулювати дітей до запитань і пошуків відповідей.
Актуально прозвучав виступ доцента кафедри, кандидата психологічних наук Анни Пасічник «Психіка людини в умовах війни: наукове пізнання свідомих і несвідомих механізмів психологічної адаптації». У виступі науковця прозвучала інформація про психофізіологічне підґрунтя механізмів адаптації людини в умовах загроз, що несуть воєнні дії, способи пристосування та конкретні рекомендації. Наука може допомогти людині зберегти своє здоров’я навіть в умовах війни, зокрема, завдяки орієнтації у власних закономірностях функціонування психіки, здатності розпізнавати природні реакції на загрозу, знаходити підтримку та підтримувати інших, зберігати критичність мислення, відчувати, діяти й будувати майбутнє. І на завершення прозвучала теза: «Зберегти людину – це допомогти їй зберегти себе. Наука допомагає зрозуміти людину. Психологія — підтримати. А людяність — зберегти».
Старший викладач кафедри Світлана Цибульська свій виступ присвятила розвитку післядипломної освіти в Україні. На її думку все починається з нової педагогічної ідеї, усвідомлення необхідності змін і пошуку відповіді на запитання: якою має бути освіта та яким має бути педагог, здатний відповідати на виклики свого часу? Педагогічна думка виконує не лише пояснювальну, а й прогностичну функцію. Тому освітні перетворення не варто розглядати виключно як результат ухвалення законів чи управлінських рішень. Їхні витоки часто сягають наукових пошуків, дискусій та педагогічних ідей, які випереджають час. Історія післядипломної педагогічної освіти незалежної України переконує: змінюючи систему професійного розвитку вчителя, ми змінюємо не лише його професійну діяльність, а створюємо передумови для майбутнього всієї національної освіти.
Звертаємо увагу на представлений на Науковому калейдоскопі матеріал Марини Шопіної, кандидата психологічних наук, доцента кафедри дошкільної та початкової освіти щодо методів та методик мовленнєвого розвитку дітей з розладами аутичного спектру: «Мовлення – це не лише слова: як нові дослідження змінили роботу з дітьми з аутизмом».
Авторка аналізує останні наукові дослідження вчених різних країн з означеної проблеми, описує одержані ними результати розвитку мовлення за різних умов і підходів та робить висновок про те, що найважливішою зміною за останні роки можна вважати відмову корекційних педагогів від орієнтації на використання одного для всіх дітей чудодійного методу. Важливо спершу побачити конкретну дитину, зрозуміти особливості сприйняття нею світу, інтереси й способи висловлюватися; далі варто будувати взаємодію навколо гри та реального життя; за потреби відразу додавати способи додаткової комунікації. Результатом має стати не лише кількість промовлених дитиною слів, а й те, наскільки їй стало легше бути зрозумілою для оточуючих.
Запрошуємо викладачів, вихователів, учителів початкових класів та всіх освітян долучатися до науково-методичних ініціатив нашої кафедри! Досліджуйте, експериментуйте, впроваджуйте прогресивні ідеї та пам’ятайте: саме ваша щоденна праця на перетині науки й гуманізму закладає фундамент мирного майбутнього нашої держави.
Матеріал підготувала доцент кафедри Дятленко Н.М.
за сприянння та допомоги:
Юлії Волинець, Анни Пасічник, Світлани Цибульської,
Ірини Санковської, Марини Шопіної, Людмили Меленець.
