Щорічно 21 червня відзначають Всесвітній день жирафів. Це свято було ініційовано в 2014 році Фондом збереження жирафів (GCF). Фонд – єдина в світі неурядова організація, яка займається винятково збереженням жирафів в дикій природі по всій Африці.
Сьогодні жирафи піддані великому ризику в середовищі свого природного існування. За останні 15 років їх популяція скоротилася на 40%. Це пов’язано зі збройними конфліктами, розширенням сільськогосподарських територій та діяльністю браконьєрів.
Слово «жирафа» походить від арабського «заріфа» — «ошатний». Забарвлення жирафів так само індивідуальне, як відбитки пальців у людей. У жирафи найдовша в світі шия, хоча вона, як і в більшості ссавців, складається із 7 шийних хребців. Завдяки тому, що структура хребців довгої шиї збігається зі структурою суглобів ніг, жирафа може повертати голову на 360°.
Жирафи мають найдовші ноги та шию відносно пропорцій усього тіла. Жирафи вміють швидко бігати та в разі гострої небезпеки можуть бігти галопом зі швидкістю від 32 до 60 км/год. Тобто, на короткій відстані вони можуть перегнати коня. Зазвичай же жирафи ходять поволі, рухаються одночасно дві праві ноги, потім — обидві ліві. Через велику масу тіла та тонкі ноги жирафи можуть пересуватися лише твердою поверхнею. На болото ці звірі не заходять, а річки часом для них — це нездоланні перешкоди.
Цікаво також і те, що ці тварини, малорухливі на перший погляд, можуть досить добре стрибати, долаючи навіть перешкоди до 1,85 м заввишки. Язик жирафи найдовший у тваринному світі – від може сягати 45 см. Серце жирафи важить 10-12 кг. Воно перекачує близько 60 л крові за хвилину і створює тиск, втричі вищий, ніж у людини. Але воно не здатне витримати навантаження, пов’язане із різким підійманням чи опусканням голови. Під час стрибків у воду жирафи роблять у повітрі сальто. Довгі ноги жирафів дозволяють їм робити кроки до 4 м і завдавати смертельних ударів міцним великим копитом. Тож навіть леви не ризикують нападати на жирафів.
Проте такі ноги не дозволяють жирафам лягти або швидко піднятися. Опинившись на землі, тварина стає вразливою для хижаків. Тому у дикій природі жирафи дрімають приблизно раз за ніч півгодини, переважно ж сплять навстоячки, причому часто взагалі на ходу (щоправда, лише по півхвилини).
На голові в жирафи — як самців, так і самиць — є два обтягнуті шерстю ріжки із потовщенням на кінцях. Часом трапляються й дві пари ріжків. На чолі нерідко є своєрідний кістковий наріст, який помилково можна прийняти за ще один (непарний) ріг. Очі чорні, вуха короткі.
Жирафи мають досить добрий зір, слух і нюх. Це дає їм змогу завчасно помічати небезпеку. Добре контролювати місцевість допомагає, звичайно ж, і високий зріст. Своїх довгих родичів жирафи здатні помічати на відстані до кілометра. Побутує хибна думка, що жирафи не мають голосу. Насправді вони спілкуються між собою на частотах, нижчих від 20 Герц. Тому людина не чує цих звуків.
На сьогодні на земній кулі залишилося приблизно 90 тисяч жирафів. Тому щорічно по всьому світі в зоопарках, школах та інших установах проводяться заходи, спрямовані на підтримку цих тварин, поширення інформації та пролиття світла на проблеми, з якими вони стикаються в дикій природі.
Використані та рекомендовані джерела:
Жирафа
Цікаві факти про жирафів
День жирафів
Матеріал підготувала доцентка кафедри Третяк О.П.
