Стає зрозумілим, що без співпраці педагогів і батьків неможливо реалізувати означені принципи. Чинники, що перешкоджають результативності освітнього процесу дитини з особливими освітніми потребами (за матеріалами посібника «Практика взаємодії з батьками дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному просторі», 2021 р.):
– Особистісні тригери батьків, які в психотравмуючій ситуації заважають встановленню якісного контакту з дитиною (неприйняття особистості дитини з особливими освітніми потребами).
– Неконструктивні форми взаємовідносин з дитиною з порушенням психофізичного розвитку.
– Страх відповідальності.
– Відмова від розуміння наявності проблем у розвитку дитини, їх часткове або повне заперечення.
– Гіперболізація проблем дитини з особливостями психофізичного розвитку.
– Віра в диво.
– Розгляд народження дитини з порушенням психофізичного розвитку як покарання за що-небудь.
– Розлад взаємовідносин у сім’ї після народження дитини з порушенням розвитку, особливостями поведінки.
Для успішного інклюзивного навчання батьки мають стати частиною шкільної чи дитсадівської команди. Водночас налагодити з ними співпрацю буває дуже нелегко. Візьмемо до уваги поради дефектологині зі США Крістін Рів та доповнимо їх актуальними для нашого освітнього середовища:
1. Візьміть собі за правило регулярно надавати батькам інформацію про те, як почувала себе дитина, чим вона займалася, що в неї виходило, а з чим їй важко було впоратися. Робіть акцент на успіхах дитини, помічайте, щонайменші позитивні результати і подавайте це як успіх дитини.
2. Підкреслюйте, що успіх дитини є наслідком спільної роботи, визнавайте та оцінюйте позитивно внески батьків.
3. Знаходьте можливості для індивідуального спілкування з батьками: демонструйте їм роботи дитини, розповідайте про позитивні моменти, наголошуйте на позитивні зрушення у розвитку, заспокоюйте і демонструйте оптимізм. Підказуйте батькам, чим вони могли б займатися з дітьми вдома для покращення результатів навчання.
4. Уважно слухайте батьків: уточнюйте, перепитуйте, виводьте в розмові на те, щоб вони поступово прийняли позицію про необхідність певної корекції своєї поведінки.
5. Постійно працюйте над налагодженням позитивних взаємин між дітьми з особливими освітніми потребами та іншими дітьми, батьками нормотипових дітей та батьків дітей з особливими освітніми потребами. Для цього влаштовуйте спільні заходи, демонструйте в розмовах ціннісне ставлення до всіх дітей і батьків, висловлюйте вдячність конкретним батькам за участь, допомогу, підтримку.
6. Не очікуйте, що враз і назавжди вийде налагодити дружні партнерські взаємини. Але постійне спрямування на діалог, увагу, повагу, підтримку обов’язково принесе позитивні результати.
Матеріали підготувала доцентка кафедри Дятленко Н.М.
