«Одягни блакитне»: 2 квітня
Міжнародний день поширення інформації про аутизм

   Серед нас, біля нас є діти й дорослі люди з розладами аутичного спектру. За даними МОЗ України за п’ять років (2009–2013 р.р.) кількість дітей з РАС зросла на 194%. Прогнозується швидке зростання поширеності РАС на тлі поліпшення діагностики та впровадження у клінічну практику сучасних діагностичних процедур.

   Вирішальна роль соціалізації дитини належить не стільки процедурам, скільки людям, які постійно чи тимчасово перебувають поруч, хто готовий до контактів та сприйняття дитини такою, якою вона є. Крайнощі тут зайві, бо дитині однаково не будуть корисні ні гіперопіка, ні байдужість чи відстороненість.

  Термін «аутизм» походить від грецького і означає «бути дуже орієнтованим на себе». Це такий спосіб життя, такий спосіб бачення світу. Усі діти з РАС мають спільні особливості (проблеми спілкування і проблеми соціальної взаємодії), проте у кожного є й відмінні: поведінка, темперамент, інтелект, здібності.

   Варто знати, що особи з РАС мають свої сильні сторони:
– схильність до впорядкованості, завершеності, структурованості;
– кмітливість, переважання невербального інтелекту;
– високорозвинена механічна пам’ять;
– здатність до запам’ятовування знакових систем (наприклад, мови програмування);
– здатність бездоганно виконувати ті дії, яких навчені;
– високорозвинена здатність орієнтуватись у просторі й часі;
– тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким і як можна поводитись;
– розвинений музичний слух.

  Явище володіння надзвичайними здібностями у сфері інтересів називається савантизм. Такими надзвичайними здібностями були наділені Альберт Ейнштейн, Амадей Моцарт, Білл Гейтс, Ганс Крістіан Андерсен, Ісак Ньютон, Леонардо да Вінчі, Чарльз Дарвін. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2

   2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги. Саме цього дня 219 років тому народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен.
… У Ганса не було друзів серед вуличних хлопчаків. Ті його не приймали у своє товариство, бо був він не гарний, не товариський, галасливі ігри його не приваблювали. Сам собі шукав розваги і знайшов їх у театральних виставах, до яких створював власні сюжети. Вирізав силуети з паперу і грав за всіх персонажів. Ще з дитинства Ганс виявляє схильність до мріяння і письменства, до співу, бо мав чудовий голос.

  Величезне враження на Андерсена справив справжній театр. Хлопчик вирішив, що театр — його покликання. Всіляко намагався потрапити до театру і таки потрапив. Нескла́дного довготелесого підлітка, проте з чудовим сопрано із жа́лю взяли на другорядні ролі. Вікова ломка голосу – і його звільнили. Так Андерсен розпрощався з мрією про сцену. Він замкнувся, майже не говорив і заглибився у свої мрії та вигадані образи. Чи не тому Елізі треба було мовчати, поки не зшиє для всіх братів-лебедів сорочки, аби вони знову перетворилися на людей. Та й Русалочка виміняла свій голос на людські ноги. А «Гидке каченя» можна сприйняти і як казку для дітей, і як історію життя майстра слова, який видається чужим і нікчемним у світі прагматичних душ.

   Коштів на системну ґрунтовну освіту не було, тому Андерсен здобував її уривками. Не любив вчитися, навчився читати й писати лише у 10 років. У школі були введені тілесні покарання, хлопчика били по руках так, що розпухали пальці. Він відмовляється ходити до школи. Мати з відчаю пішла до ворожки, а та сказала, що він стане знаменитим і на його честь у місті буде організовано феєрична зустріч. Жінка розуміла, що без освіти стати знаменитим неможливо і знайшла єдиний заклад, де тілесні покарання не практикувалися: благодійна школа, куди брали і єврейських дітей. Забігаючи наперед: після тривалих подорожей його так і зустрічали у рідному місті. ДЕТАЛЬНІШЕ >>

Сторінки: 1 2