Булінг – це соціально-психологічна проблема нашого суспільства. Явище, що властиве переважно організованим колективам і виражається у здійсненні тривалого фізичного або психологічного насилля, яке не має характеру самозахисту, з боку одного індивіда або цілої групи щодо іншого індивіда. Булінг має такі найбільш поширені прояви як: образливі жести або дії; вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви; словесні образи, глузування, обзивання, погрози; залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити; ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот; фізичне насилля; приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету, поширення чуток і пліток.      Необхідно зауважити, що не кожен акт насилля є булінгом, це залежить від реакції жертви. За формою прояву шкільний булінґ поділяється на чотири групи:
– словесний (вербальний);
– фізичний;
– соціальний (емоційний);
– прихований, електронний (кібербулінг).
Доволі часто ці знущання поєднуються для більш сильного впливу.
Ірландські дослідники А. О’Моор і Б. Хіллері виявили такі характерні особливості шкільного булінгу:
− частота фізичного булінгу збільшується у початковій школі і в 3-6 класах досягає піку, а потім знижується;
− явище шкільного булінгу виникає в старшому дошкільному віці;
− ініціаторами булінгу часто є вчителі, в старших класах учні частіше, ніж в молодших повідомляють про ситуації булінгу з боку вчителів;
− хлопці більше схильні до фізичного насильства, дівчата – до психологічного і вербального;
− жертвами булінгу в однаковій мірі можуть бути як дівчата, так і хлопці;
− частота вербального булінгу та соціального виключення з віком не знижується і набуває регулярності у підлітковому віці;
− причиною булінгу може бути та чи інша несхожість дитини, її невідповідність будь-яким, прийнятим у групі, стандартам;
− від одного до двох відсотків дітей є постійними жертвами шкільного булінгу;
− з віком однолітки все менше співчувають жертві.   Насильницька поведінка має значний вплив на розвиток особистості та формування «Я-концепції» дитини, її самооцінки, а також системи цінностей і комунікативних стратегій.
У 8-14 років набуття популярності та соціального статусу є настільки важливим, що деякі діти приймають стратегію приниження інших в якості цілком прийнятного способу для досягнення своєї цілі. У жертв шкільного булінгу, можуть проявлятися різноманітні симптоми: підвищена тривожність, соматична слабкість, депресивність, низькі самооцінка та невпевненість у собі; вони також часто відчувають труднощі у встановленні близьких контактів з іншими людьми.
Норвезький дослідник Д. Ольвеус у 1982-1984 роках розробив першу експериментальну програму протидії шкільному булінгу. Його програма пройшла апробацію у 42 норвезьких школах і по її закінченні було виявлено стійке зниження частоти виникнення ситуацій шкільного булінгу більше ніж у два рази.
У Великобританії застосовується програма Д. Таттума, що має багато спільних рис з програмою Д. Ольвеуса. Ці програми пройшли апробацію у багатьох школах Норвегії, Великої Британії, Канади, Австралії, США і довели, що грамотна та систематична робота з шкільним булінгом сприяє його зменшенню та має перспективу до його подолання. При роботі жертвами з шкільним булінгом психологічна робота повинна проводитися паралельно на декількох рівнях: на рівні групи (класу) та індивідуальному (робота з булерами та жертвами). Також потрібно залучати до роботи з шкільним булінгом батьків, громадські та релігійні організації, правоохоронні органи, громаду.
Наразі у багатьох країнах діють антибулінгові програми. Такі програми мають певні риси, що пов’язані з особливостями країни, проте всі вони мають і спільні ознаки:
− регулярне опитування учнів про розповсюдженість булінгу;
− обговорення проблеми булінгу в класах, на загальношкільних і батьківських зборах;
− створення самими учнями (за участю дорослих) кодексу поведінки;
− посилення спостереження вчителів за дітьми під час перерв, у їдальні, на спортивному майданчику, шкільному подвір’ї тощо;
− навчання педагогічного колективу стратегіям профілактики булінгу та втручання при його виникненні.
Об’єктом шкільного булінгу може стати будь-хто. Найчастіше до категорії жертв булінгу потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: особливостями розвитку; успіхами в навчанні; фізичними даними; матеріальним становищем; запальним чи спокійним характером; заниженою самооцінкою; вираженим почуттям провини та невдоволенням собою тощо.
У зоні ризику стати жертвою шкільного булінгу стають діти, у яких відсутні довірливі відносини з батьками, дитина, здебільшого, надана сама собі та вулиці. При психологічній допомозі жертвам шкільного булінгу слід мати на увазі, що жертви знущання мають низьку самооцінку, меланхолічний темперамент, гуманізм, ліберальні погляди тощо.

Сторінки: 1 2 3