Таке трактування явища тьюторингу свідчить про його вагомість, різноплановість, багатозначність, що в свою чергу налаштовує на роздуми, проведення паралелей та пошук векторів і координат, в яких може він здійснюватись та вестись підготовка, професійний розвиток цієї категорії педагогічних працівників.
У класифікації професій відсутня професія тьютора, втім у багатьох випадках уже сьогодні без неї не обходяться, хоча називають іншими словами, наприклад, такими як методист, куратор, класний керівник. Сама необхідність у наданні допомоги окремим здобувачам освіти, здійснення індивідуального підходу задля успішного навчання призвела до того, що фактично функцію тьютора почали виконувати вищеназвані педагогічні працівники, зрозуміло, дещо в урізаному вигляді.
Увага тьютора має спрямовуватися на розкриття творчого потенціалу, задоволення потреб у саморозвитку та самоактуалізацію, гармонізацію взаємин між тьюторантом та закладом освіти. Серед основних функцій тьютора такі, як інформаційне забезпечення окремих етапів освіти, розробка разом з тьюторантом Індивідуальної програми розвитку, сприяння у різноплановому особистісному розвитку через вебінари, майстер-класи, тренінги, обговорення альтернативних сценаріїв подальшого професійного розвитку, заохочення до рефлексії тощо.
В Україні інтерес до явища тьюторингу значно зріс в останні роки. Це пов’язано з епідемією ковід-19, пізніше – з початком війни. З’явилися дистанційні школи, посилилася роль дистанційного навчання в закладах вищої освіти, фактично перейшли на дистанційне навчання інститути післядипломної освіти. Це в свою чергу потребувало функцій спеціаліста, який би вів переговори з учнем, студентом, слухачем, розробляв графік навчання, брав до уваги пропозиції, давав роз’яснення щодо організації самостійної роботи.
В Інституті післядипломної освіти саме тьютори могли б допомогти розробити педагогу індивідуальну програму професійного розвитку, спрямувати процес навчання в найоптимальніший спосіб.
Детальніше про це знаходимо у статтях Н. Дем’яненко. Автор описує основні характеристики такої форми навчання: тьюторські групи (10–20 учасників); використання методів кейс-стаді, медіапедагогічних засобів (газети, журнали, тези доповідей, лекцій, слайди, таблиці, аудіо- і відеозаписи, телебачення); зв’язок із тьютором через електронну пошту, он-лайн форуми, синхронні комп’ютерні й відеоконференції, вебінари. Тьютор у такому випадку виконує і роль методиста (розробка завдань), стимулятора (пробудження інтересу, налаштування на подолання труднощів), спостерігача, технічного спеціаліста і експерта.
Отже, сутність тьюторингу, як організаційного компоненту в освітньому процесі, зводиться до допомоги (сприяння) учасникам освітнього процесу в успішному оволодінні знаннями. Паралельна сторона уваги тьютора – опікування особистісним розвиток, посилення мотивації, зняття організаційних проблем.
Видається, що тьюторинг несе в собі позитивні потенції, незалежно від віку і форм навчання здобувачів освіти.<
Презентація “ТЬЮТОР: хто це, яка його роль в освітньому процесі, у чому специфіка діяльності?”, автор Дятленко Н.М.
Матеріали підготувала доцентка кафедри Дятленко Н.М.
