Розглянемо окремі дидактичні інструменти (методи, прийоми, технології тощо) розвитку компетентності педагогічного партнерства в роботі викладача ІПО. Зупинимося на підходах у модулі «Партнерство в педагогічному колективі ЗДО: як досягти організаційної єдності?».
Найефективнішим способом впливу на формування компетентності партнерства вважаємо очні заняття і формат тренінгу, що несе в собі низку переваг, зокрема: високу активність членів групи, поєднання інформації та емоційного ставлення до неї, підвищення рівня мотивації, здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень, практичну перевірку та закріплення отриманих знань. На тренінгу із самого початку пропонуємо будувати взаємини на основі партнерства, для чого обговорюються правила і беруться зобов’язання щодо поведінки як з боку слухачів, так і викладача.
Щоб зосередити увагу слухачів на окремих позиціях педагогічного партнерства, на початку заняття пропонується експрес-опитування діагностичного характеру, яке вимагає однозначної відповіді: так чи ні. Наприклад, «Партнерство може бути там, де немає спільної діяльності», «Партнерство заперечує існування конфліктів», «За умови партнерства відсутній лідер», «Партнерство вимагає особливої комунікації».
Або метод сторітелінгу. «Розкажи свою історію» (пропонується представити колегу як партнера чи партнерку). У цих розповідях одразу видно пробіли в обізнаності слухачів щодо партнерства та особливостей його реалізації в професійній діяльності, розуміння того, які саме позиції визначають колегу як партнера.
Слухачами-учасниками позитивно сприймається й інший метод діагностико-об’єднуючого характеру «Сінквейн», коли пропонується розглянути поняття «партнерство» з різних сторін. Важливо, що означенні підходи ґрунтуються на андрагогічній моделі організації навчання дорослих і передбачають навчання один від одного. І, звичайно, «мозкові штурми» з різних питань. Наприклад, «Як вирахувати маніпулятора?», «Переваги та недоліки партнерства», «Що потрібно робити, щоб склалась партнерська команда в закладі?»
Процес саморозвитку не виключає активного занурення в теоретичний аспект проблеми, саме на це і спрямовуються міні-лекції: «Що таке партнерство?», «Партнерська взаємодія: її ознаки в спільній діяльності», «Як покращити партнерську взаємодію в закладі?», «Якщо виник конфлікт: як подолати і не зруйнувати партнерства?». Чітко звучить трактування понять: взаємодія, партнерство, компетентність партнерства, маніпулювання, суперництво, домінування та ін.
Особливий інтерес викликає робота в підгрупах і на даному тренінгу ця форма організації використовується декілька разів. Зупинюсь на одній, де вимагається оцінити рівень партнерської взаємодії персонажів казок: «Коза-дереза», «Ріпка», «Рукавичка», «Колосок», згідно таких критеріїв:
– чи була успішною діяльність персонажів літературного твору?
– чи у всіх були схожі мотиви?
– чи узгоджувалися питання про те як діяти?
– чи дотримувалися правил поведінки, спілкування по відношенню один до одного?
– чи бралися до уваги індивідуальні вміння?
На завершення хотілося б сказати, що найважливішим завданням вбачаємо включення позиції компетентності партнерства в систему професійних цінностей педагогів. Це справа непроста: вона не обмежуватиметься прослуховуванням курсу з відповідною назвою. Має сформуватися чи визріти мотив, який буде спонукати педагога дізнатися більше, чогось навчитися, а отже – зробити певні кроки, щоб виростити в собі цю компетентність.
На наш погляд такими мотивами можуть стати певні власні переваги, інтереси, можливо, певний зиск для педагога приблизно такого вигляду: якщо я буду хорошим партнером для моїх колег, то … «у мене будуть кращі професійні результати», «у мене будуть дружні взаємини з колегами», «у мене будуть налагоджені позитивні та довірливі взаємини з батьками вихованців», «діти мого класу чи групи будуть мати добрий приклад і демонструватимуть кращу вихованість» тощо.
Логічним завершенням кожного заняття стає рефлексивне оцінювання/самооцінювання розвитку компетентності педагогічного партнерства за схемою: «Щоб ви хотіли взяти з собою у валізу партнерських взаємин?». Остання вправа найбільшою мірою демонструє готовність чи неготовність педагогів до реалізації в своїй професійній діяльності принципів партнерства як концептуальної позиції.
Матеріал підготувала доцентка кафедри Дятленко Н.М.
