Потреба подбати про безпеку та щастя дитини може бути однією з причин, через яку в Сполучених Штатах переважає стиль виховання, який жартома називають гелікоптерним. Це інстинктивна поведінка, коли батьки зводять підтримку дитини на такий рівень, що “літають” над своїми дітьми, як вертоліт — звідси і народження цього терміну. Метафора була вперше використана у 1969 році доктором Хаїмом Гіноттом.
Найкращий спосіб описати вертолітне виховання — це «гіперзалучення в життя дитини». Воно є протилежністю вільному вихованню, де заохочуються незалежність та самостійне мислення, але тісно пов’язане з ситуацією, коли батько, так би мовити, «зрізає» будь-яку проблему, з якою може зіткнутися дитина, щоб вона ніколи не відчувала болю, образи, розчарування.
Як виглядає вертолітне виховання на різних етапах життя?
Дитина, яка починає ходити. Батьки:
– намагаються запобігти кожному незначному падінню і запобігають відповідним віку ризикам,
– ніколи не дозволяють дитині грати одній,
– постійно запитують у вихователя дошкільної установи звіти про виконану роботу,
– не заохочують відповідну до розвитку незалежність.
Початкова школа. Батьки:
– наполягають у розмові зі шкільною адміністрацією, щоб дитина навчалася у найкращого вчителя,
– вибирають друзів для дитини,-
– виконують домашні завдання та шкільні проєкти замість дитини,
– не дозволяють дитині вирішувати проблеми самостійно.

Сторінки: 1 2