Необхідним атрибутом були й свічки. Час зберіг урочистість яскравого світла на Святий вечір, однак замінив його на електричні гірлянди. Це сьогодні ми поспішаємо встановити зелену красуню до Нового року, а у ті часи вона готувалася до Святого вечора напередодні Різдва і називалася різдвяним деревом. Різнокольорове скляне намисто теж називалося різдвяним.
У Російській імперії Петро I запровадив встановлення і прикрашання ялинки у кожному багатому домі. Перші ялинки з’явилися в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. Бажання придбати ялинкові іграшки із дрезденського картонажу, що привезені з Німеччини або зроблені місцевими майстрами, обходиться недешево. У Києві найбільшим магазином, де можна було їх придбати, був магазин Івана Кордеса, заснований ще в 1834-му.
Ялинка була не в кожному домі. Про тих, хто міг собі дозволити таку розкіш святкування, прикрас, гостинців, писали у своїх творах Ганс Крістіан Андерсен (Ялинка, 1844) та Михайло Коцюбинський (Ялинка, 1891).
Масштабна боротьба революційної влади з релігією призвела до заборони з 1925 року всілякого святкування, де буде різдвяна красуня-ялинка. Проте люди, ризикуючи, таємно привезли ялинку та прикрашали її саморобними іграшками. Заради відчуття таїни свята, очікування казки й дива. За 10 років сталося диво: напередодні 1936-го радянським дітям повернули ялинку.
Але вона трансформувалася з різдвяної у новорічну. Вифлеємська зірка на верхівці ялинки швидко перетворилася на кремлівську п’ятикутну. Миколая замінили Дід Мороз та Снігуронька, а замість херувимів з’явились ляльки у довгому одязі або діти на санчатах.
Тематика іграшкових прикрас відповідала тогочасним акцентам: червоні прапори, міні-кремлі, комсомолки у червоних косинках, піонери, будьонівці, зірки з серпом і молотом, кулі з зірками. Особливої уваги потребували кулі з портретами вождів. Розбита така іграшка могла бути підставою для підозри чи репресій. Ера повітроплавання відбилася у іграшках-дирижаблях з написом «СРСР», літачках та парашутах. Таким був асортимент фабричних іграшок.
Примітно, що виходили інструкції, які наполегливо рекомендували, як прикрашати радянську ялинку, де які іграшки повинні бути, якими композиціями на актуальні сюжети оформити підніжжя ялинки. Особлива увага приділялася верхівці, де мала сяяти червона зірка. Війна 1941 року внесла свої корективи у тематику ялинкових прикрас. Заводи переорієнтувалися на військові потреби, однак продовжували випускати і ялинкові іграшки. Домінуючою була тема війни: дівчата-санітарки, собаки-санітари, солдатики, прикордонники з собаками, різна військова техніка. Та більшість ялинкових іграшок виготовляли власноруч з тих матеріалів, що були доступні: дріт, вата, бинти, марля, використані лампочки.
З 50-х років на ялинці з’являються літературні казкові персонажі: Червона Шапочка, братик Кролик і братик Лис, Кіт у чоботях, троє поросят, доктор Айболить, навіть лампа Аладіна.
Цікава історія появи іграшок-годинників. 1956 року виходить «Карнавальна ніч» Ельдара Рязанова і серед ялинкових прикрас з’являється новинка – годинник, на якому за 5 хвилин північ.
Такі прикраси були і в Європі, але там годинник показує 12 ночі». Повернулися на своє місце і кольорове скляне намисто, і дощик.
Пропаганда справно функціонувала і в епоху Микити Хрущова: на ялинці – кукурудза, морква, перець, снопи пшениці, огірки та інші овочі й фрукти.

Сторінки: 1 2 3