Практика доводить, що на сучасному етапі батькам не достатньо тільки спостерігати за буднями дітей в дитячому садку. Вихователі ж мають дати собі відповідь на запитання: «Що доцільно знати батькам, щоб зрозуміти особливості виховання дитини в сім’ї та дошкільному закладі?». Ретельно готуються до показу та обговорення спільних заходів, що пропонуються родинам, презентують їх на семінарах, круглих столах, днях відкритих дверей. Заздалегідь інформують батьків про ці заходи, щоб вони могли виділити свій час і прийти на них.
Бажано готувати разом з дітьми невеликі символічні подарунки, брати у батьків інтерв’ю (за їхнього бажання відповідати на запитання) і, безумовно, зміцнювати довіру між всіма учасниками освітнього процесу. Крім того педагоги мають показувати, розповідати, ділитися думками, розглядати майбутні сценарії спільної партнерської взаємодії — можливі, ймовірні або бажані. На думку батьків заходи, які їм пропонуються не повинні проводитися частіше ніж один раз на місяць чи два рази на квартал, в кожній віковій групі. Не варто забувати, що батьки працюють і вільний час у них значно обмежений.
Наголосимо, що створення діалогічного етичного простору є життєво важливим для того, щоб партнери могли відкритися та обговорити різноманітні погляди щодо системи виховання дітей в сім’ї, у дошкільному закладі. Партнерство не тільки створює безпечне емоційне середовище для дітей, а й забезпечує їм здорову соціальну модель відносин, яка спрямовує їх до побудови довірчих стосунків з іншими, наприклад, з батьками, з вихователями, з однолітками, з дітьми старшими або молодшими за них. Для батьків партнерство створює достатньо можливостей для розвитку впевненості у своїх діях, у формуванні переконання, що їх знання не менш важливі за професійні знання педагогів, оскільки дають можливість краще зрозуміти дітей і роль вихователя у створенні умов для освітнього процесу в дошкільному закладі. Саме батьки спроможні «збудувати мости» між двома середовищами — домівкою дитини та дошкільним закладом і збагатити культуру дошкільного закладу через проєктну діяльність дітей і дорослих, через проведення екскурсій вихідного дня. Наприклад, одна мама згадувала як її чоловік з сином пішли на таку екскурсію і зробили багато фотографій дітей з групи, які за кілька днів були опубліковані на сайті дитячого садка. Після того чоловік отримав багато схвалень від інших батьків і це змусило його відчути сильне емоційне піднесення. За тиждень чоловік разом із сином розмістили фотографії дітей групи у кімнаті сина і написали прості та яскраві слова до кожної з них.
За ініціативою батьків у дошкільному закладі №432 був організований буккросинг (bookcrossing) – книгообмін. Його започаткували мами і тата дітей однієї з вікових груп. Вони запропонували вихователям облаштувати в коридорі дошкільного закладу вільну шафу, куди всі бажаючі могли приносити книги, які їх дитина вже «не читає». Будь хто з вихованців міг прочитати таку книгу. В свою чергу це спонукало поділитися власною книгою, запускало “повторення” процесу.
Через півроку за ініціативою вихователів була облаштована друга шафа і книжки стали об’єднуватися за розділами: «Книжечки для найменших» (ранній та молодший дошкільний вік), «Читаю – про все знаю» (середній та старший дошкільний вік).
Вихователі розмістили біля шаф інформацію щодо користування імпровізованою бібліотекою: «Шановні батьки та маленькі читачі! Ці читальні шафи влаштовані для обміну книгами. Ви можете взяти з полиці будь-яку вподобану книгу та прочитати її дитині у родинному колі або в групі дошкільного закладу. Будь ласка, не забувайте повертати прочитану книгу на цю ж полицю. Дотримуйтесь правил користування книгою. Не варто брати дві книжки одночасно. Пропонуємо всім бажаючим взяти участь у книгообміні. Для цього оберіть разом зі своєю дитиною з домашньої бібліотеки книжки, які дитина згодна принести до цієї шафи. Дякуємо за співпрацю!»
Вихователі мотивували батьків, що буккросинг – це порятунок книг від безцільного знаходження на домашніх полицях. Адже ми рідко перечитуємо, навіть найулюбленіші книжки. А так – ними можна поділитися з іншими дітьми, які люблять тримати в руках і гортати паперову книгу, уважно розглядають її картинки, обговорюють зміст прочитаного. Отже, партнерська взаємодія може стати корисною в активному розвитку дитини.
Якщо ж ці дві системи істотно відрізняються одна від одної з точки зору цінностей і культур, то це призведе до значного стресу у дітей.
У більшості дошкільних закладів існує структурована система партнерської співпраці учасників освітнього процесу. Вона відбувається у різний спосіб:
– у вигляді діючої ради закладу дошкільної освіти, в яку обов’язково входить по одному представнику від батьків кожної вікової групи;
– через надання можливості батькам бути активними членами педагогічної ради закладу і вносити свої пропозиції та рішення;
– під час днів відкритих дверей для батьків і представників громади;
– шляхом спілкування: через Інтернет (дошка оголошень,Viber або WhatsApp), особистих розмов віч-на-віч, занять «батьки-дитина», «батьки-вихователь», батьківський гурток тощо.
Для батьків, які вперше привели дитину в дошкільний заклад, пропонується взаємодія «педагоги – батьки», у якій батьки є послідовниками. З часом батьки поступово беруть на себе головну роль у такій взаємодії й нарешті можуть досягти спонтанної організації діяльності у налагодженні партнерства дім-дитячий садок, де як батьки, так і педагоги відіграють однакову роль. Наприклад, свято Хелловін не передбачено освітньою програмою дошкільного закладу, але батьки однієї з груп ЗДО № 432 домовилися між собою, що 31 жовтня приведуть дітей у стилізованих костюмах і проведуть з ними розвагу із гарбузами, сценарій якої схвалив вихователь. При цьому кожен з батьків мав можливість запропонувати свою ідею, прийняти рішення, спланувати крок за кроком дії, організувати розвагу та підготувати матеріали й дитячі костюми. Позитивно, що заходи за ініціативою батьків можуть надати більше можливостей для соціальної взаємодії дітей і родини.
Однак, існують дошкільні заклади, у яких партнерство учасників освітнього процесу знаходиться на самому початковому етапі розвитку, рівні співпраці та участі батьків у житті дошкільного закладу низькі, майже відсутнє спілкування, проявляється незрілість у керівництві та управлінні організацією роботи з батьками. Як наслідок – ролі педагогів і батьків (партнерів) нерівні. Наприклад, батьки в основному є спостерігачами, прихильниками або тими, хто не сприймає роботу вихователя. Вони рідко мають можливість приймати рішення щодо змісту планування роботи дошкільного закладу, його управління. Переважна більшість батьків не хочуть приймати рішення і брати на себе таку роль у партнерстві.
Водночас діяльність дошкільного закладу не пов’язується із сімейним вихованням і базується на потребах дошкільного закладу, а не на потребах батьків. У цьому випадку відмічається сильне централізоване управління з боку директора закладу та відсутність прав батьків, розділення відповідальності між батьками та вихователями, існують різні освітні переконання та є недостатньою компетентність у встановленні партнерства.
У цій публікації ми розкрили лише деякі сторони партнерської взаємодії дітей, педагогів, батьків. Переконані, що у наших колег є власний багатий досвід з цього питання. Отже, його варто обговорити.
Смольникова Г., Врочинська М. “Партнерство заради дітей”. Стаття
Матеріал підготувала доцентка кафедри Смольникова Г.В.
