Особливу увагу звертаємо на характер та структуру запитань. Домінування простих запитань не сприяє реалізації програми розвитку дитини. Необхідними і доречними будуть запитання проблемно-пошукового характеру, які спонукатимуть дитину до встановлення часової послідовності зображеного, до визначення просторового, емоційно-дійового, часового взаємовпливу і взаємозалежності зображених об’єктів чи предметів.
Порада четверта. Презентація нового матеріалу буде ефективною за умови, якщо він виокремлюється як особлива подія (очікувана чи сюрпризна). Наприклад, картину, цікаву казку, елемент фольклорної форми презентуємо як виокремлений винятковий елемент мовленнєвого довкілля, лаконічними влучними фразами “заглиблюючи” дитину в його зміст.
Порада п’ята. Крім першого захоплення яскравістю, новизною, незвичністю будь-якого матеріалу, він потребує свого подальшого продуктивного використання. Дитині важко без допомоги дорослого знайти такі варіанти його трансформування, які б піднімали її на вищий щабель розвитку. Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків і знахідок багатофункціональності при застосуванні набутої інформації у традиційному та незвичному, неочікуваному ракурсах. Тому тема може мати розвиток протягом кількох днів чи й тижнів.
Порада шоста. Ефективна реалізація мовленнєвих завдань знаходить своє місце у будь-якій діяльності, якою цікавляться діти, і не може мати меж спеціально визначеного в часі організованого заняття. Наприклад, елементи виготовлення та зразок використання дидактичного матеріалу, як правило, ініціює або бере на себе вихователь. Дитячий інтерес до роботи дорослого, при довірливому ставленні до нього, проявляється у зацікавлених поглядах, наближенні, розгляданні, запитаннях. Це та точка відліку активності дитини, яка спровокована елементом розвивального середовища і не обумовлена традиційними рамками. Варто застосувати пропозиційно-запрошувальна модель для спільної справи.
Порада сьома. У педагогічній роботі уникайте домінування словесних методів і прийомів, що символізують та супроводжують авторитарний стиль (пояснення та вимога саме цієї моделі дій, читання і розповідання цілісного твору без орієнтиру на утримання інтересу дітей, команди, вказівка, словесний зразок, повторення, категорична оцінка тощо). Однотипні вказівки, повчання, особливо для всієї групи дітей, не мають права на існування. Не варто зловживати довгими монологами. Зауважимо, що лише близько 9% дітей середнього і старшого дошкільного проявляють бажання слухати інших, залишивши свої справ.
Результат буде ефективнішим, якщо ви знайдете можливість:
– поєднати завдання з вільною мовленнєвою діяльністю;
– поєднати завдання з практично-руховою активністю;
– уособити слово в руховому, смаковому, художньому, музичному образі;
– застосувати слово як код до наступної теми чи діяльності.
Порада восьма. Традиційне домінування мовленнєвої активності дорослого призводить до пасивності дошкільників або однобокості у мовленнєвій практиці. Побудуймо педагогічний процес так, щоб дитина не тільки дослухалася до вихователя, а й висловлювала свою думку, прагнула її довести, переконливо аргументувати, не боячись власної помилки та критичного погляду дорослого, спробувала загітувати, зробити своїми однодумцями однолітків або Вас. Добре, коли паралельно висловлюється інша, протилежна точка зору, навіть безпідставна або не апробована. Не поспішайте брати на себе роль експерта.
Порада дев’ята. У спілкуванні з дитиною необхідно сповідувати виключно партнерський стиль. Дорослий – це той партнер, який у певних ситуаціях більше знає, далекоглядний, передбачливий, вправніше діє, помічає важливе, розкриває причинно-наслідкові зв’язки або словами, як штрихами, підводить до них дітей. Робить це так природно, майстерно, непомітно, що дитині здається, що то вона самостійно зробила висновок, відкриття, вдало поєднала, встановила зв’язок між розрізненими об’єктами, предметами, подіями. Педагогічний такт, майстерність у тому і полягають, щоб прилаштуватися до індивідуального розвитку дитини та непомітними кроками й репліками наближати її до успішного результату.
Порада десята. Поважаймо дитяче незнання і дитячу помилку, на які дошкільник має право. Дитячої провини в тому нема. Причиною цьому є і вік, і обмаль досвіду, і мовленнєве середовище. Інколи такі помилки дивують, інколи розчулюють, інколи дратують, обурюють. Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб уникнути і попередити з боку однолітків нищівну критику, глузування. Найбільшою педагогічною помилкою дорослих в такому випадку буде прямолінійне, відкрите виправлення: “Скажи правильно, повтори так, як я”. Інколи вихователі вдаються до не менш вразливого заохочення інших “грамотніших” ровесників для озвучення правильного варіанту: ”Повтори так, як сказала Оля”. Обидва прийоми не дуже приємні дитині, образливі, принизливі, особливо коли з тією Олею взаємини неприязні. Делікатно, тактовно, коректно дорослий може діяти так: в розмові з дитиною проговорити помилкову, проблемну для неї фразу чи слово відповідно до норм української орфоепії в іншому контексті, в іншій конструкції, з іншим логічним наголосом.
Матеріал підготувала доцентка кафедри Гончаренко А.М.
